Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

без'язичник

Без'Язичник, -ка, м. Раст. Ophioglossum vulgatum L, плодоносная вая. ЗЮЗО. І. 130. Cм. язичник.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 48.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗ'ЯЗИЧНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗ'ЯЗИЧНИК"
Безвідходно, нар. Безотлучно.
Власть, -ти, ж. Власть. Божа власть, — що схоче, те й дасть. Ном. № 2431. Ой живу я, живу під Божою властю. Мет. 65.
Довгов'я́зий, -а, -е. Длинношеій. Харьк. у.
Зчорніти, -ні́ю, -єш, гл. Почернѣть. Зчорнів я, змарнів я, по полю ходячи. Гол. І. 247.
Идолопоклонство, -ва, с. Идолопоклонство. К. Бай. 150.
Перемелювати, -люю, -єш, сов. в. перемолоти, -мелю, -леш, гл. Перемалывать, перемолоть.
Покутя Cм. покуття.
Ревидон, -на, м. Резизоръ. Та наїхали та ревидони бурлак у службу брати. О. 1862. V. 99. Cм. ревизон.
Римщина, -ни, ж. Раст. Aquilegia. Вх. Пч. II. 29.
Файфа, -фи, ж. Родъ снаряда для мотанія нитокъ. Вх. Уг. 249.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЕЗ'ЯЗИЧНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.