Вітер, -тру, м. 1) Вѣтеръ. Із-за гори вітер вів, калина не спів. Із вітром могила в степу розмовляє. на вітер підняти. Приводить въ чувство упавшаго въ обморокъ, вынося его на чистый воздухъ. Не виїхав козаченько за білії хати, як довелось дівчиноньку на вітер підняти. пішло з вітром, за вітром. Пропало, пошло прахомъ. вітер має. Уже нѣтъ. шукай вітра в полі! Напрасно будешь искать, не найдешь. іди по три вітри. Ступав къ чорту. жене, як дідько вітри. Летить, какъ бѣшеный. Ум. вітрець, вітречко, вітрик, вітронько. 2) = ятір.
Дрібноли́стий, -а, -е. Мелколистый. Дрібнолиста груша.
Зво́дник, -ка, м. = звідник.
Инчий, -а, -е. = инший. Поведу, каже... у инче царство.
Кургон, -на, м. Особаго устройства большая телѣга у нѣмецкихъ колонистовъ, фура. Минули деякі німці на курганах.
Підводити, -джу, -диш, сов. в. підве́сти́, -веду́, -де́ш, гл. 1) Подводить, подвести. Кобзу підвели йк дубу і поставили під гіллею. Він до огню то рило підведе, то лапу коло жару сушить. 2) Проводить, провести. Куди дорога до міста, дівчино?... — Я вас зараз підведу, ви певне здалека. 3) Поднимать, поднять, приподнять. Узяв колоду за комель, підвів проти себе як свічку. Маруся підвела очиці вгору. Вона глянула: підведіть мене, добрі люде. 4) При побѣлкѣ и окраскѣ цвѣтной глиной (стѣны, печи и пр.): проводить, провести бордюръ. Зосталося тілько жовтою глиною підвести. 5) Подводить, подвести, подвергнуть чему; обмануть ожиданія. Пропади ти лучче сам, що нас усіх підвів. 6) — до чо́го, на що. Подстрекать, подстрекнуть. Тут і росказала все, до чого копитан мав її підвести. Бодай твоя мати в пеклі згоріла, бо що нас молоденьких на тоє підвела.
Плід, пло́ду, м. Плодъ; потомство. Чий корінь, того й плід. Ні роду, ні плоду не мав старий. Гей, гей, не надь, рибалко молоденький, на зрадний гак ні щуки, ні лина!... Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький? Хиба скажеш: з Рима родом, або з пугача дід мій плодом. А дід поросятко продав у чуже село. Каже: на плід.
Склочитися, -чуся, -чишся, гл. Всклочиться.
Ускубти, -бну, -неш, гл. 1) Дернуть за волосы. Хто схоче, добре ускубне за вражий чуб його зубами. 2) Урвать, дернуть. Вскубни трохи сіна. Живемо.... як горох при дорозі: хто не схоче, той не вскубне.
Усмикнути, -кну, -неш, гл. Рвануть, дернуть.
