Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вістовець

Вістовець, -вця, м. Вѣстникъ. Вбігає, задихаючись од поспіху, вістовець. К. Бай. 62.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 241.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІСТОВЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІСТОВЕЦЬ"
Гардовина, -ни, ж. = гордовина. ЗЮЗО. І. 141.
Заквітча́ти, -ся. Cм. закві́тчувати, -ся.  
Зиска́ти, -щу, -щеш, гл. Пріобрѣсть; заработать, добыть; выиграть, получить прибыль. На голому, як на святому — нічого не зищеш. Ном. № 1479.
Народолю́бний, -а, -е. Любящій народъ. Желех.
Передаток, -тку, м. Излишекъ при отдачѣ.
Поверещати, -щу́, -щи́ш, гл. Покричать.
Пообнюхувати, -хую, -єш, гл. Обнюхать (во множествѣ).
Поперебірати, -ра́ю, -єш, гл. То-же, что и перебрати, но во множествѣ.
Снітистий, -а, -е. Съ головней (о хлѣбѣ). Желех.
Сполитися, -лю́ся, -лишся, гл. = сполятися. Ми з ним не сполимось. Н. Вол. у. (Лобод.).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІСТОВЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.