Гаталати, -лаю, -єш, гл. Ѣздить, бѣжать вскачь, галопомъ. Оця коняка, аби трохи захотів швидче їхати, зараз гаталає, — ні за що тобі не побіжить тлуса.
Мажчи́р, -ра, м. = мужчир.
Нахвалитися, -лю́ся, -лишся, гл. Нахвалиться, нахвастаться. Поки хвалько нахвалиться, будько набудеться.
Повдовольняти, -ня́ю, -єш, гл. Удовлетворить (многихъ).
Помітний, -а, -е. Замѣтный, примѣтный. Я свого ножа зараз пізнаю, бо він помітний.
Пообмазувати, -зую, -єш, гл.
1) Обмазать (во множествѣ).
2) Испачкать (во множествѣ).
Товба, -би, ж. Неповоротливая, неуклюжая, толстая женщина; иногда о мужчинѣ: Отто з тебе товба. Ум. то́вбочка.
Узятися, візьмуся, -мешся, гл. 1) Взяться. Коли взявся за гуж, не кажи, що не дуж. За рученьки біленькі взявшись, балакали то сяк, то так. Кн. Таке ледащо придалось той одинчик, що Господи!... і за холодну воду не возьметься. узятися під бо́ки, у бо́ки. Подбочениться. Взявся під боки та й думає, що пан. А парубки, узяв шись в боки, навприсядки пішли. 2) Быть взятымъ, отнятымъ. Візьметься від них жених. 3) Взяться, приняться за что, сдѣлать что. Не візьмешся за роботу, робота сама не зробиться. Як приїду та додому, не візьмуся їсти. Виїхавши за Городок, взялися стреляти. 4) Взяться, явиться. Де ся взяв татарин. Де взялося два купчики з Польщи, взяли таку коню ціну нарядили. Відкіль се взявся неборак? Початок і не можна знать, відкіля взявся. 5) Сочетаться бракомъ, пожениться. Хиба було коли в світі, щоб ті, що кохались, розійшлися, не взялися, — живими остались. 6) — чим. Обратиться во что. Упав сніжок на обліжок та взявся водою. Загорілось моє серце, слово полум'ям взялося. А той як підскоче та черконе по яблуні: вона так попелом і взялись. Уже моє золото гряззю взялось і не маячить. Стіни чорні, аж цвіллю взялися — т. е. покрылись плѣсенью. все так вогне́м і взялось. Все было объято пламенемъ. 7) Пристать, къ кому, чему. Узявся, як реп'ях. Узявся до мене смолою. Як приложит до тіла, так і візьметься. 8) — ближ. Приблизиться. Козаки ближ взялися. 9) моро́зи взялися, зимно ся взяло. Настали морозы, насталъ холодъ.
Умірущий, -а, -е. Умирающій. не на вмірущого! Не предвѣщаетъ смерти кому нибудь.
Усмирити Cм. усмиряти.
