Відправа, -ви, ж.
1) Богослуженіе, служеніе. Кончилась відправа, вона (панночка) пішла з церкви. Попи добилися копійки і за одправи принялись. відправу правити, чинити. Служить (въ церкви). Почали велику одправу правити. Сліпий старець чинить у дому Божому одправу.
2) Отпускъ. Козак молоденький о відправу просить: «пусти ж мене, пане, звідси на Волиня».
Замере́жити, -жу, -жиш, гл. Покрыть узорами, рѣзьбой.
Запи́на, -ни, ж. Преграда, помѣха. А Дніпро, як кажуть, татаринові не запина.
Казінка, -ки, ж.? Колись у дяків і... в школах, кара школярам за казінку, що не вміли штиха і д. — і така була...
Ме́рлий, -а, -е. Мертвый. Не поможе воронові мило, а мерлому кадило. Оглянув мерлу. І. 91).
Порахуватися, -ху́юся, -єшся, гл. Посчитаться.
Рямка, -ки, ж. = рамка.
Створитися, -рюся, -ришся, гл. Сотвориться.
Труска, -ки, ж. Обыскъ. Поїхали вони до його на труску та й знайшли усе покрадене.
Цокотання, -ня, с.
1) Стучаніе (зубами, чѣмъ либо металлическимъ).
2) Стрекотаніе.
3) Разговоръ, говоръ быстрый и высокими нотами. Цокотання веселої дівчини.
