Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

запручувати

Запру́чувати, -чую, -єш, сов. в. запрути́ти, -пручу́, -тиш, гл. 1) Заплетать, заплесть, задѣлывать, задѣлать дыру въ плетнѣ. 2) = зацурувати.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 86.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАПРУЧУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАПРУЧУВАТИ"
Запові́дання, -ня, с. Завѣтъ. Та не хотіли й тут коритись його волі і заповідання Господнє занедбали. К. Псал. 182.
Нариґува́ти, -ґую, -єш, гл. Плохо написать, нацарапать. Бач, як нариґлював письмо. Волч. у.
Половничник, -ка, м. 1) = полуничник. 2) Родъ узора въ вышивкѣ. Г. Барв. 216.
Поперевалювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и перевалити, но во множествѣ.
Потаращити, -щу, -щиш, гл. Потащить. Вх. Зн. 54.
Почарувати, -ру́ю, -єш, гл. 1) Поколдовать. 2) Очаровать (многихъ).
Праотець, -тця, м. Праотецъ. Гн. І. 10. паші праотці на тебе уповали. К. Псал. 50.
Прозорний, -а, -е. 1) = прозірний. 2) Прозорна рушниця. Ружье большого калибра.
Червоніти, -ні́ю, -єш, гл. Краснѣть. Мак червоніє. МВ. І. 81. Небо, палаючи, почина червоніти. МВ. ІІ. 65.
Чий, чия́, чиє́, мѣст. Чей, чья, чье. Чиї ворота минеш, а попових ні. Ном. № 216. Чийсь. Чей то. Чиясь доля плаче. Ном. № 8877.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАПРУЧУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.