Бійно нар. = боязко. Шух. І. 81. Бійно було, бо я спізнав, шо то пекло. Гн. II. 72.

Велий, -а, -е. = великий. Свята твоя дорога. Боже! хто велий, яко ти, на світі. К. Псал. 175.

Веселка, -ки, ж. 1) Радуга. Маркев. 16. 2) — вонюча. Раст. Phallus imprudicus. ЗЮЗО. І. 131. 3) — чортова. Раст. Phallus, caninus L. ЗЮЗО. І. 131. Ум. веселонька, веселочка. Роскажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає. Шевч. 324.

Віршувати, -шую, -єш, гл. 1) Сочинять стихи. Нехай собі у куточку і віршує й плаче. Шевч. 377. 2) Произносить поздравительные стихи, віршу; декламировать.

Ймовірний, ймя́ти и пр.. Cм. імати, імовірний и пр.

Підлоб'я, -б'я, с. Подлобье. А Медузи злющі очі в підлоб'ї склепились. К. МБ. III. 252. з підлоб'я. Исподлобья. Глянувши з підлоб'я на козаків. Стор. МПр. 130.

Пошпурнути, -ну́, -не́ш, гл. = пошпурити. Мнж. 25.

Ремісник, -ка, м. У ткачей: снарядъ. посредствомъ котораго наматываются нитки на шпульку, вкладываемую затѣмъ въ ткацкій челнокъ. Части его: двѣ вертикально стоящія доски — лаби, обращенныя другъ къ другу широкой поверхностью и соединенныя по срединѣ продолговатымъ деревяннымъ ящикомъ — скри́нкою; нижніе концы лаб стоятъ на землѣ, въ верхнихъ вращается желѣзный прутъ — веретено, на которомъ толстое деревянное маховое колесо; тонкій конецъ веретена называется спінь и на немъ вращается шпулька — цівка; веретено приводится во вращательное движеніе при помощи лучка — деревянной палочки, къ обоимъ концамъ которой привязанъ ремінець (ремешекъ), охватывающій веретено; къ ящику (скринка) придѣлана скамейка для сидѣнья — сіде́ць. Шух. І. 257.

Росподілити Cм. росподіляти.

Схибнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) = схитнутися. Пливе човен води повен, коли б не схибнувся. Чуб. V. 293. Схибнувсь віз. Черк. у. Гадки в неї схибнулися. Мир. ХРВ. 404. 2) Не устоять. Ось уже й татарський баша.... наближається. Наші схибнулись, — далі. Татарюги навздогін. Мир. ХРВ. 128.