Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звішати

Зві́шати, -шаю, -єш, гл. = зві́сити. Сіла при Кубані над кручею і ноги звішала. (О. 1861. XI. Кух. 37).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 133.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВІШАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВІШАТИ"
Дякі́в, -ко́ва, -ве Принадлежащій дьячку, дьячковскій. Оттак чини, як я чиню: люби дочку аби чию, хоч попову, хоч дякову, хоч хорошу мужикову. Н. п.
Зде́ржати, -ся. Cм. здержувати, -ся.
Зміюк, -ка, м. Самецъ-змѣя. Желех.  
Кедзі-кедзі! меж. Призывъ козъ. Вх. Зн. 24.
Ли́ства, -ви, ж. 1) Часть берда. (Cм.) Шух. І. 256. 2) Часть снувалки. (Cм.) МУЕ. III. 15.
Мшани́к, -ка́, м. Омшаник.
Навпір нар. Наперекоръ, въ пику. Навпір робе. НВолынск. у.
Первачечка, -ки, ж. Ум. отъ первачка.
Підпікати, -ка́ю, -єш, сов. в. підпекти́, -печу́, -че́ш, гл. Подпекать, подпечь; поджаривать, поджарить.
Ременяний, -а, -е. Ремневый.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВІШАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.