Здвиг, -гу, м. 1) Стеченіе, скопленіе. В Почаєві на Зелені свята — такий здвиг!  2) Праздникъ Воздвиженія Креста Господня, 14 сентября. 
                        
                        
                                                
                          Копиш, -ша́, м. Палочка, заостренная въ видѣ лопаточки, — для копанія земли (у дѣтей). Зробив копти, — он шо діти на вулиці пічки копають, та й ходе кругом криниці, підкопує її.                         
                        
                                                
                          
	Нама́зати, -ся. Cм. намазувати, -ся.
                        
                        
                                                
                          Повстянка, -ки, ж. Кусокъ войлока? І моя душа не повстянка.                         
                        
                                                
                          Поперетинати, -ка́ю, -єш, гл. То-же, что и перетикати, но во множествѣ.                        
                        
                                                
                          Роздіватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. роздітися, -дінуся, -нешся, гл. Раздѣваться, раздѣться. Ой там вони роздівались.                         
                        
                                                
                          Скупувати, -пую, -єш, гл. Скупиться.  Ой ти, мамо, не скупуй, поганого не купуй.  Хто скупує, той двічи купує.                         
                        
                                                
                          Товкачка, -ки, ж. = товкач. Ум. товкачечка.                         
                        
                                                
                          Укріпляти, -ляю, -єш, сов. в. укріпити, -плю, -пиш, гл. Укрѣплять, укрепить. Укріпив, як Бог черепаху.  Твоя правиця його віти навіки міцно укріпляла.  Зіма вже морозами кріпкими укріпила.                         
                        
                                                
                          Хнюпити, -плю, -пиш, гл. — го́лову. Опускать голову.                         
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				 
 
				 
				 
				 
          