Гарува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Запрашивать (цѣну, вознагражденіе). Як що не дуже багато будуть гарувати, то й поступайтесь: там рублів п'ять, ну хоть і десять, то вже давайте, а як що зацурують як дурень за батька, то йдіть у друге місто. Cм. Ґарувати. 2) Тяжело, безъ отдыха трудиться. Увесь вік гарував та загарував собі тільки п'ядь землі та домовину.
Деклямува́ння, -ня, с. Декламированіе.
Католик, -ка, м. = католик. Я прощаю, що ви католики.
Ладканка, -ки, ж. Свадебная пѣсня.
Наси́лу, нар. Съ трудомъ, едва. Насилу десять чоловік його подужали. Насилу ноги волочу.
Нахилки нар. = нахильцем. П'ють горілку не з чарки, а прямо нахилки. Шукати чарки я не став... ковтати нахилки почав.
Новорочник, -ка, м. Альманахъ. Сніп, український новорочник. Зкрутив Александр Корсун. Рік первий. 1841.
Пірнач, -ча, м. Булава, въ которой вмѣсто шара рядъ металлическихъ дощечекъ (называющихся перами), расположенныхъ вокругъ стержня; знакъ власти полковника. Рейментарський пірнач.
Татуняти, -няю, -єш, гл. Часто упоминать въ разговорѣ слово татуньо.
Штунда, -ди, ж. 1) Штундизмъ, религіозное ученіе штундистовъ. 2) = штундарь. Штунда хоч без попа та з папкою (т. е.: зажиточный). 3) соб. Штундисты.
