Бойка, -ки, ж. Малоросска-галичанка, жительница Бойківщини.
Ворожбитка, -ки, ж. Ворожея, чародѣйка.
Духо́вний, -а, -е. 1) Духовный, къ духовенству относящійся. Духовний стан. На кого не глянь, хоч на панів, хоч на духовних, то такої праці не побачиш. 2) = духовий. Ваш образ духовний через моє слово ніколи не забудеться. Боронючи народню Гіппокрену, духовну зброю без устанку носим.
Лахмай, -мая, м. Оборвышъ. Піди, голяк, піди, лахмай, піди сполощися.
Нарозуми́ти, -млю́, -ми́ш, гл. = напоумити. Нарозумив би тебе Бог.
Об'явити, -ся. Cм. об'являти, -ся.
Озвати, -ся. Cм. озивати, -ся.
Потирати, -ра́ю, -єш, сов. в. потерти, -тру, -тре́ш, гл.
1) Тереть, потирать, потереть. Ученики його їли колосся, потерши в руках. Чи не висять рушнички нам потерти ручки? Не лучче б нам з ляхами... мирно пробувати, аніж пійти лугів потирати, своїм тілом комарів годувати. потирати руни об ко́го. Помыкать кѣмъ. Досталося ледачому руки потирати. Барили воду з нас ледачі дуки і потирали об козацтво руки.
2) Разбить. Буком узяв, потер горці до жука.
Прикладати, -да́ю, -єш, сов. в. прикласти, -кладу́, -де́ш, гл.
1) Прикладывать, приложить. Тернове віття, верхи у руки бере-хапає, до серця козацького прикладав. То лях до корчми прихожає, да свиня ухо до корчми прикладає.
2) Примѣнять, примѣнить къ чему. (Дружки співають), прикладаючи пісню до матері.
3) Насмѣхаться, давать, дать насмѣшливыя прозвища. На їх будуть прізвища прикладать.
4) Ревновать, приревновать. Жінка до свого чоловіка дівку прикладає. Такий неймовірний чоловік у мене, що до всякого мене прикладає.
Розв'язь, -зі, ж. Развязанные снопы въ стогѣ.
