Брині́ти и брені́ти, -ню, -ниш, гл. 1) Звучать, звенѣть, дребезжать, издавать звукъ, — преимущественно о струнѣ и о подобныхъ струнному звукахъ. Струна бренить. Пісня стихла, тільки одна луна її бреніла ще. Полотно міцне, аж бринить. Аж губа бринить, та страшно казати. Губи так бринять од холоду. Щоб чобітки не рипіли, щоб підківки не бриніли. Так так грали музики і гуляли святі, аж шиби бреніли. 2) Жужжать. Ярі пчілоньки не бриніть рано. Бо му комарь в ухо бренить. 3) Журчать, струясь. З криничовини вода бринить. А в Перейму річки біжать, бігли ж вони, аж бриніли. 4) Цвѣсть, красоваться. Ой зацвіла маковочка, зачала бриніти. Бринять всюди паняночки як королів цвіт. 5) Блестѣть, переливаясь. Капками роса бренить та миготить. 6) 1 и 2-е л.: бриніє, -єш, гл. Дѣлаться, быть едва замѣтнымъ. Орел під хмарою тільки бриніє. сніг бриніє. Мелкій, едва замѣтный снѣгъ моросить. 7) в голові йому вже добре бренить. У него уже порядочно шумить въ головѣ.
В'язальниця, -ці, ж. Вяжущая снопы. У сніп в'язальниця не зв'яже. Ум. в'язальничка.
Злороб, -ба, м. Злодѣй. Встрѣчено только у Кулиша.
Кочування, -ня, с. Кочевье, лагерь, временное поселеніе.
Напи́лий, -а, -е. Пьяный, хмѣльной. То безбожні бесурмени теє зачували, напилого козака зараз познавали.
Попитися, -п'ємося, -єте́ся, гл. Напиться пьянымъ (о многихъ). Пили, пили козаченьки, та вже попилися. Стали й там кружати, попились: Тарас насилу угадав а господу, і свати не напивались так, як тут, ізроду.
Приторочити, -чу́, -чи́ш, гл. Привязать ремнями (тороками). Приторочити сакви коло сідла.
Роспукнути Cм. роспукати.
Трістя, -тя, трісця, -ця, с. Трясина, тонкое мѣсто. Я хутко, миттю постараюсь в трістя його к чортам загнать.
Шкульний, -а, -е. = шкулкий.
