Козак, -ка, м. 1) Казакъ, воинъ, рыцарь. Висипали козаченьки з високої гори: попереду козак Хмельницький на воронім коні. То велю я вам междо собою козака на гетьманство обірати, буде междо вами гетьманувати, вам козацькі порядки давати. О милий Боже України, не дай пропасти на чужині в неволі вольним козакам! 2) Какъ идеалъ рыцаря, прекраснаго въ нравственномъ и физическомъ смыслѣ, слово козак прилагается въ народной поэзіи ко всякому молодому человѣку. Ой ти, козаче, ти хрещатий барвінку! Під тією калиною стоїть козак з дівчиною. 3) — чорноморський. Казакъ Кубанскаго казачьяго войска 4) Членъ вольнаго сословія казаковъ въ 5) Танецъ. Парубки... розганяли дівчат як полохливих лебедів і починали козака. 6) Названіе красиваго, но хитраго вола. Ум. козаченько, козачок, козуря. Зібрав Тарас козаченьків поради, прохати. Буде тобі, моя доню, лихая година, що ти того козаченька щиро полюбила. Козаченьку-барвіночку! Ув. козарлюга, козачище. Васюринський козарлюга все п'є та гуляє. Козарлюга дуже ручий, жвавий. Славного війська козачище. Первий запорожець був здоровенний козарлюга.
Ме́кати, -каю, -єш, одн. в. ме́кнути, -ну, -неш, гл. Блеять.
Нагріма́ти II, -ма́ю, -єш, гл. Гремѣть слегка. Грім нагріма — дощ буде.
Надвірня́к, -ка́, м. Боровъ, не посаженный въ особое помѣщеніе для откармливанія.
Опочивати, -ваю, -єш, сов. в. опочити, -чию, -єш, гл. Отдыхать, отдохнуть, почивать, почить.
Оркис, -су, м. Полба.
Підперізуватися, -зуюся, -єшся, сов. в. підперезатися, -жуся, -жешся, гл. Подпоясываться, подпоясаться. Підперезалась червоним поясом.
Порослива прил. О свиньѣ: плодовитая.
Свист, -ту, м. 1) Свистъ. (Змій) своїм свистом за 40 верстов людей побивав. Коли вже ви перестанете того свисту? 3) піти у свист. Сбѣжать, пойти въ бѣга. Як розвернеться на весну лист, то підемо всі в свист. 3) = цвист.
Тямущий, -а, -е.. Cм. тямучий.
