Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лукавник

Лука́вник, -ка, м. Лукавый человѣкъ. К. ХП. 83.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 381.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУКАВНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУКАВНИК"
Глибочиня, -ні и глибочінь, -ні, ж. Глубина.
Заввиш, завви́шки, нар. Вышиною. Кров із ями свистала вгору заввишки з чоловіка. ЗОЮР. І. 302. Де хата стояла, — кропива та бур'ян заввишки з мене поросло. Г. Барв. 176. Ум. завви́шечки.
Каяння, -ня, с. Раскаяніе. По смерти нема каяння. Ном. № 2237. До світу плач її по хаті, до світу каяння. МВ. (О. 1862. І. 100).
На 1 пред. 1) Съ винительнымъ падежемъ: а) Указываетъ на предметъ, къ которому направляется движеніе: на, въ. Ой я з роду чумакую, на гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Бал. І. Заплакала Морозиха, ідучи на місто. Грин. III. 588. Роспитаю шлях на Московщину. Шевч. 78. Ой полети, галко, ой полети, чорна, на Дін риби їсти. Н. п. Визволь, Господи, всіх бідних невольників з тяжкої неволі турецької... На тихі води, на ясні зорі, на простії дороги, на руський беріг, на край веселий, меж мир хрещений. Пішов на низ. Повернувся на схід сонця. б) Указываетъ распространеніе по извѣстному пространству: на, въ, по. Стала слава на все село, стали й поговори та про тую дівчиноньку, що чорнії брови. Н. п. На всю Україну голосна була його слава. в) Указываетъ предметъ, на который обращено дѣйствіе: на. Прийшов чужоземець, татарин, і ото вже на Вишгород б'є. ЗОЮР. І. 3. З одним Богом на сто ворог. Ном. № 12. На слуги свої, на турки-яничари зо-зла гукає. АД. І. 89. Ой важу, важу на ту дівчину вражу. Н. п. Тоді царь сказав на того чоловіка: іди сюди! Грин. І. 175. Напосівся на мене, щоб дав йому грошей. пам'ятати (забутися) на ко́го, на що. Помнить (забыть) о комъ, о чемъ. А ти на мене забулася. Г. Барв. 529. питати на що́. Спрашивать о чемъ. На здоров'я тебе, брате, буду питати. ЗОЮР. І. 26. налягати на но́гу. Хромать. Желех. ждати на ко́го. Ждать кого. Час не жде на нас. Св. Л. 295. вірити на кого, на що. Довѣрять кому, вѣрить чему. Ой вірь же ти, дівко молода, на козацьке слово. Н. п. На його пан вірив... як на рідного батька. Грин. І. 92. г) Указываетъ предметъ, для котораго что-либо сдѣлано или дѣлается въ смыслѣ для: На мірошника вода робить. Посл. Тут на вовків привілля: ліс великий та густий, та яри. Волч. у. Мішок на жито. як на мене. По моему мнѣнію. Як на мене, то се дурниця. Если бы это со мной, если бы такъ мнѣ. Як на мене, то я б його й вигнав за се. д) Указываетъ цѣль дѣйствія: на, въ, для. Раз у-осени пан поїхав на лови. Рудч. Ск. II. 75. Людей на панщину женуть. На заріз людей ведуть. АД. І. 75. Ходімо в близькі містечка, щоб і там проповідував: на те бо вийшов я. Єв. Мр. І. 38. На те й мати родила, щоб дівчина любила хорошого челядина. Рудч. Чп. 184. А Бог людям на науку поставив їх в полі. Шевч. 474. Треба ж, голубко, її на розум навчити: се дурні голови. МВ. (О. 1862. III. 38). На лихо вчити. На попи вчитися. Рушило Півпівника в дорогу, стрепенуло крилцем і трейчи заспівало на знак свого одходу. К. (О. 1861. IV. 40). Віти тернові рубайше, по шляху покидайте, мені, брату, пішому піхотинцю, на признаку давайте. АД. І. 115. на пожиток. На пользу, въ пользу. Желех. е) Указываетъ орудіе или средство дѣйствія: на, о, объ. Дай заграю я на дудку, а то давно вже грав. Драг. 341. Не на те козак п'є, що є, а на те, що буде. Посл. Проміняв на личко ремінець. Посл. Присягати на Євангеліє. Желех. А третій брат, менший, піша пішаниця, за кінними братами уганяє і на біле каміння, на сире коріння свої ніжки козацькі-молодецькі побиває. АД. І. 107. Бачив чорта на свої власні очі, — отсе як вас бачу. МВ. (КС. 1902. X. 141). ж) Указываетъ признакъ предмета, составляющій одно логическое цѣлое съ опредѣляемымъ словомъ или сказуемымъ: на, по. на но́гу кривий. Хромой. Горобчичок манісінький, на ніженьку кривісінький. Грин. III. 662. на красу (вро́ду) гарний. Красивый. Ти, козаче молоденький, ни вроду прекрасний. Грин. III. 175. На масть рудий. Така ж тиха, така й мова, тільки на брівоньки чорноброва, а на личенько ще й білійша, тільки на словечко не вірнійша. Лавр. 39. Були (шовковиці) всякі: і червоні, і білі на ягідки. О. 1862. V. 98. Рости, рости ти, черемхо... тонка, тонка та висока і на лист широка. Грин. III. 199. Був священник на ім'я Захарія. Єв. Л. І. 5. Єсть у Київі чоловік, на ймення Кирило, на прізвище Кожем'яка. ЗОЮР. II. 28. з) Указываетъ образъ или способъ дѣйствія: на, въ. Кричати на ввесь рот. Желех. На смерть порубав. Желех. На превелику силу зробив. Желех. Діждавшися другого дня, баба на тще серце так і рушила до пошти. Г. Барв. 497. и) Указываетъ то, во что измѣняется предметъ: на, въ. Порубали козаченька на мілку дробину. Н. п. Побив на мотлох. Желех. Помололи пшеницю на борошно. і) Указываетъ моментъ, въ который совершается дѣйствіе, или продолжительность времени: на, въ. На Великдень, на соломі проти сонця, діти грались собі крашанками. Шевч. 461. На той час він був дома. Хоч би на ранок сніг перестав. на петра. Въ день св. Петра. А як прийде нудьга в гості та й на ніч засяде. Шевч. 446. На рік пішов з дому. На Дону по два карбованці, мовляв, косареві на день. Г. Барв. 438. к) Указываетъ количество или мѣру: на. На три карбованці купив. Круг містечка Берестечка на чотирі милі мене славні запорожці своїм трупом вкрили. Шевч. 491. На новий рік прибавилось дня на заячий скік. Ном. № 513. 2) Съ мѣстнымъ падежемъ: а) Указываетъ мѣсто, на которомъ или близъ котораго что нибудь находится или происходить: на, въ. І в хаті не чуть, і на дворі не видно. МВ. ІІ. 8. Ой на горі та женці жнуть. Закр. І. 65. Стоїть той дід на воротях із кийком. Рудч. Ск. І. 43. І на місті була, і горілку пила. Н. п. На сонці полотно сушили. Багацько у його добра... на видноці і під замками. Греб. 317. на рушнику стати. Обвѣнчаться. Та поможи, Боже, на рушнику стати, — тоді не розлучить ні батько, ні мати. Н. п. б) То, что имѣетъ значеніе по отношенію къ предметамъ въ пространствѣ, переносится на лица, дѣйствія и состояніи: на, въ. На обіді в його був. Він уже на підпитку. Васюринський козарлюга на меду гуляє. О. 1862. X. Скажи мені, моя мила, що маєш на мислі? Н. п. А в мене не те на думці. Г. Барв. 211. Я не була з вами на розмові. Камен. у. в) Указываетъ время, въ теченіе котораго что-либо происходить: на, въ, при. На тім тиждні се було. на весні. Весною. А на третю нічку витала на зорі. Грин. III. на днях ходити. Быть въ послѣднихъ дняхъ беременности. КС. 1883. II. 394. На смерті побивавсь цілу ніч. Черк. у. г) Указываетъ орудіе или средство, при помощи котораго что-нибудь происходить: на. Прийшов пан Палій додому да й сів у наміті, на бандурці виграває: «Лихо жити в світі». ЗОЮР. І. 190. Покайтеся, христіяне, на мені, як матері, не шанувати. Грин. І. 84. д) Указываетъ образь или способъ дѣйствія: въ. Чим вони не люде? І добрі, й заможні, усі їх на повазі мають. МВ. ІІ. 111. На перешкоді вона йому стала. Йому вже й мухи на заваді. Посл. е) Указываетъ причины или основаніе дѣйствія: на, изъ-за. Маючи надію на твоїм слові. Не треба ся на дівчат бити. ж) Указываетъ признакъ предмета, составляющій одно логическое цѣлое съ опредѣляемымъ словомъ или сказуемымъ, — не переводится; по-русски въ этомъ случаѣ ставится творительный падежъ: Моя мила миленька, на личеньку біленька. Н. п. Придавлено його й примучено на тілі, ослаблено його й скалічено на дусі. К. ХП. 130.
Підгулювати, -люю, -єш, сов. в. підгуля́ти, -ля́ю, -єш, гл. 1) Преимущ. въ сов. в. Подкутить. Підгуляв, що й з копитів збився. Ном. № 11751. Тепера він підгуляв, на упокої почивав, на похмілля знемагає. АД. І. 216. 2)молоду. Свадебный обычай въ Борз. у.: послѣ возвращенія въ понедѣльникъ новобрачныхъ изъ церкви, ихъ сажаютъ за столъ и предлагаютъ намазанную медомъ булку: дважды обманываютъ, только дѣлая видъ, что даютъ, а въ третій разъ отдаютъ. Грин. III. 448.
Погрожати, -жа́ю, -єш, сов. в. погрози́ти, -жу́, -зиш, гл. Грозить, угрожать, погрозить. І погрозив йому Ісус. Єв. Мр. І. 25.
Потребити Cм. потребляти.
Продивлятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. продиви́тися, -влю́ся, -вишся, гл. 1) = передивлятися, передивитися. 2) Проникать, проникнуть взглядомъ. Небо сине, чисте, — ні плямочки, — глибоке, просторе та широке, не продивитись його глибини. Мир. ХРВ. 40. Ще прикріше подивилася дочці у вічі, неначе хотіла продивитися їй у душу. Мир. Пов. II. 102.
Сонний, -а, -е. Сонный. Його сонного будили — не збудили. Макс.
Фундація, -ції, ж. 1) Основаніе, учрежденіе. Желех. 2) Пожертвованіе капитала на основаніе чего. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛУКАВНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.