Зайвина́, -ни́, ж. 1) Излишекъ, избытокъ. Слава Богу, що хліба є у зайвину. Нема ладу ні раз! казав же ж їй: не напікай паляниць у зайвину. За батька багато було зайвини, а це вже звівся з худоби. 2) Запасъ. А він тії гроші сховав на зайвину в кишеню. Се в вас про зайвину. Ум. за́йвинка. Тому добре жить, у кого є з зайвинки, та трохи свого приробить.
Закарлю́чистий, -а, -е. Со многими загибами, поворотами. Пішов собі знову блукати по закарлючистих улицях московських.
Карита, -ти, ж. = карета. Вийшов він із карити.
Козел, -зла, м. 1) Козелъ. 2) Мальчикъ, состоящій въ качествѣ прислуги и пастуха. Азовск. побережье. 3) Названіе растеній: Boletus luteus L., Heracleum sibiricum L., Pimpinella Saxifraga L. 4) Родъ игры. козла водити. Играть въ масляничную хороводную игру съ пѣснями о козлѣ. 5) Четырехугольный столбъ или подставка для черіня гончарной печи. 6) мн. ко́зла. Козлы. Стали вряд, а ратища в козла поставили. 7) мн. кізли. Въ гуцульскихъ хатахъ то-же что и крокви, стропила.
Обдальний, -а, -е. Болѣе далекій, нѣсколько дальше находящійся. Од ближніх сусід і обдальних.
Поноченький, -а, -е. Темный, лишенный свѣта. Скидай сорочку не там, де видко, а на поноченькому.
Прогрішати, -ша́ю, -єш, сов. в. прогріши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Погрѣшить, погрѣшить. Що ж єм прогрішив, о що тя питаю, ти ж сама знаєш, як тя кохаю.
Саблук, -ка, м. саблука, -ки, ж. Сортъ яблокъ.
Сервета, -ти, ж. Салфетка. Ум. серветка.
Цегельник, -ка, м. Кирпичникъ, кирпичный мастеръ.
