Відкидати 1, -даю, -єш, сов. в. відкинути, -ну, -неш, гл. 1) Откидывать, откинуть, отбрасывать, отбросить. Лопатою нечисть відкидають. 2) Отвергать, отвергнуть. Не відкидай Лого прохання. 3) відкинути ноги. Умереть. Як не мудруй, а вмерти треба!... Ори і засівай лани, коси широкі перелоги і грошики за баштани лупи, — та все одкинеш ноги. Иногда это значить лишь лежать сильно утомленнымъ, обезсиленнымъ. Cм. відкидати. 4) Отворять, отворить. Одкинула двері, держить настежі. Одкинула заслонку. 5) — на сито. Отцѣживать, отцѣдить на сито.
Дзвіни́ця, -ці, ж. 1) Колокольня. Як в Кийові на дзвіниці черні в дзвони дзвонять, так в Полтаві перекупки на місті гуторять. 2) = Вежа 3. Объясн. къ рис. 21. Ум. Дзвіни́чка.
Дорожи́тися, -жу́ся, -жи́шся, гл. Дорожиться, дорого запрашивать. Будьте ласкаві, не дорожіться: адже ж і горілка відрами дешевша, як квартами.
Зва́бити Cм. звабляти.
На́гле нар. = нагло. Нагле вмер.
Обміняння, -ня, с. Обмѣнъ. Пав'яний вінець до вінчання, срібний перстінь до обміняних.
Підхарчуватися, -чуюся, -єшся, гл. Подкормиться; нѣсколько наѣсться.
Позатикуватися, -куюся, -єшся, гл. Утыкать, украсить себѣ голову цвѣтами. Бувало, позатикуємося квітками.
Просуха, -хи, ж. Въ выраж. на просусі. Когда просохнетъ (дорога). На просусі приїду, перед великоднем.
Тіточка, -ки, ж. Ум. отъ тітка.
