Замертві́ти, -ві́ю, -єш, гл. Замереть, обмереть (отъ испуга и пр.). Як глянув, а вона лежить в крові, — я так і замертвів.
Звече́ряти, -ряю, -єш, гл. Поужинать.
Змаліти, -лію, -єш, гл. Сдѣлаться меньше, уменьшиться.
Змунити, -ню, -ниш, гл. Померкнуть. Сонце то засяє, то змуне. Сонце майорить між ними (хмарами) — то засяє, то овсі змуне.
Маня́чити, -чу, -чиш, гл. = маячити. Далеко над Россю манячив якийсь магазин з червоної цегли. Образ за образом манячать, минаються, десь зникають.
Подарувати, -ру́ю, -єш, гл.
1) — кому, кого. Бідному ніхто не подарує. А поїзд наш подарувати чи буде, чи немає чим? Батько подарував йому свого коня.
2) Простить. Я йому цього не подарую, що він тоді мене налаяв Подаруй моїй жінці яке там незвичайне слово. Багацько ти мене журила, та нехай тобі Господь подарує.
Прибивати, -ва́ю, -єш, сов. в. прибити, -б'ю́, -беш, гл.
1) Прибивать, прибить. Дошку прибий гвіздками.
2) Прибивать, прибить чѣмъ либо упавшимъ сверху и придавившимъ внизъ. Бодай тебе, мій миленький, ворота прибили, а щоб тебе опріч мене инші не любили.
3) Прибивать, прибить, приносить, принести (водою). Хвиля прибила човен до береш.
4) Только сов. в.? Подогнать, понудить. І робити не прибити, а жать не нагнеться.
Приходити, -джу, -диш, сов. в. прийти, йду́, йдеш, гл.
1) Приходить, прійти. Коли це приходить до його лисичка та й питає. Прийшов до його отаман його, бере за рученьку, жалує його. Як лихоліття було, то прийшов чужоземець, татарин і ото вже на Вишгород б'є, а далі вже й під Київ підступає. Прийшла звістка до милої, що милого вбито.
2) Наступать, наступить, прійти. Ой як прийде ніч темненька, — я не можу спати. Що як прийде суботонька, — я змиюся й росчешуся. Прийшли літа, минулися, — я їх не лічила. Прийшло на рано, прийшло на вечір. Настало утро, насталъ вечеръ.
3) — до пам'яти. Приходить, прійти въ сознаніе. До смерти своєї до пам'яти не приходив.
4) — на свій хліб. О дѣтяхъ малыхъ: начинать питаться не молокомъ матери, а иной пищей.
Сумлінно нар. Добросовѣстно.
Усякий Cм. усяк.
