Городови́й, -а́, -е́. Городовой. Городові козаки. Городова старшина.
За́кид, -ду, м. Упрекъ, укоръ; указаніе недостатка. Сердиті закиди про те, як тепер сталося.
Накі́ска, -ки, ж. Полый конецъ гусинаго пера, обрѣзанный и вставленный въ тонкій конецъ рога (Cм. ріжок), въ которомъ находится краска для раскрашиванія гончарныхъ издѣлій, — чрезъ каналъ пера изливается краска во время раскрашиванія.
Пообкручувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и обкрутити, но во множествѣ.
Попідпірати, -ра́ю, -єш, гл. То-же, что и підперти, но во множествѣ. Попідпірав тин кілками, щоб не впав.
Тяганка, -ки, ж. Судебная волокита. Cм. тяганина.
Удаток, -тку Подарокъ, даяніе. Був у лікаря: казав, щоб без нічого не приходив; їм усе треба вбитків.
Удонити, -ню, -ниш, гл. 1) = удолити. Якого удонили хліба, такий і їжте. 2) Удѣлить. Оце удонили, як льоду.
Фіст, фоста, м. 1) = хвіст 1. 2) Ручка, рукоятка въ различныхъ снарядахъ: киркѣ, лопатѣ, трещеткѣ (Cм. деркач 4), в решітці (Cм. решітка 5), у валька, которымъ бьютъ бѣлье, у маґлівни́ці, у ложки и пр. у вилъ и въ инструментахъ, похожихъ на вилы (напр. веретінник); также у нѣкоторой посуды, напр. у глиняной кастрюли. 3) Концы гарусной нитки, вплетенной въ косу. Cм. хвіст. Ум. фостик.
Шклярка, -ки, ж. = склярка.
