Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

море

Мо́ре, -ря, с. Море. Як Божа воля, то вирнеш з моря. Ном. № 18. Ум. мо́речко. А на моречку четверо суден плаває. Грин. III. 382.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 445.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МОРЕ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МОРЕ"
Властиво нар. 1) Свойственно. Желех. 2) = власне.
Дивце́, -ця́, с. Ум. отъ диво.
Запеча́тати Cм. запеча́тувати.
Згаси́ти Cм. згашати.
Зорешливий, -а, -е. = зоряний. Піч зорешлива та тиха. МВ. І. 141.
На́воротень, -тня, м. Раст. Alchemilla vulgaris. Вх. Пч. І. 8.
Підлинь, -ні, ж. У кожевниковъ: верхній слой очищаемой кожи съ корнями волосъ. Вас. 157.
Причесати, -ся. Cм. причісувати, -ся.
Скрутнути, -ну, -неш, гл. Поворотить, крутнуть. Скрутнула головою і мовчки вийшла з хати. Мир. Пов. II. 46. Поклав на одного коня руку, — той тілки головою скрутнув. Мнж. 30.
Цізю-на! меж. Призывъ для коровы. Вх. Лем. 474. Вх. Уг. 250.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МОРЕ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.