Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

нагніт

На́гніт, -ту, м. Натискъ, давленіе. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 477.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАГНІТ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАГНІТ"
Бе-Е!, меж. Подражаніе крику овцы, козы. Чуб. ІІІ. 84.
Верховець, -вця, м. = верхівень. Он по полю верхівцем літає.
Гетьманонько, -ка, м. Ум. отъ гетьман.
Голу́бонька, -ки, ж. Ум. отъ голубка.
Дри́слявка, -ки, ж. = дрислівка 2. Желех.
Заважа́ти II, -жа́ю, -єш, гл. заважувати. А в кишені три шеляги, та й ті заважають. Грин. III. 652. Бачця, нічого не заважають слова, а Леся, да й сама Череваниха, насилу змогли дивитись без сліз на ту нещасливу невісту. К. ЧР. 221.
Навкі́с нар. = навкоси́. Желех. Cм. навскіс.
Нада́вця, -ці, м. = надавець.
Одинадцятий, -а, -е. Одинадцятый. Уже твої хорти одинадцяті двері гризуть. Рудч. Ск. І. 137.
Розсмоктати, -кчу́, -чеш, гл. Разсосать.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАГНІТ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.