Гусір, -ра, м. = Гусяр.
Закида́ти, -да́ю, -єш, сов. в. заки́нути, -ну, -неш, гл. 1) Забрасывать, забросить. Один дурень закине у воду сокиру, а десять розумних не витягнуті. Закидай мати дрова! (у піч). На Юрія сіна кинь, та й вилки закинь. Невід закидали й досі не піймали. Мойсей притулився в однім кутку канапи, а о. Хведір розлігся в другому, закинувши голову на спинку канапи. 2) Забрасывать, забросить, класть, положить такъ, что потомъ не найдешь, потерять. Десь капосні діти закинули батіг: шукаю, шукаю — ніяк не знайду. 3) Садить, посадить куда-либо: въ яму, тюрьму и пр. Люде його (Карпа) аж на тиждень у пашенну яму закинули були. Закинув старшина чоловіка в холодну. Ой заливши його у кайдани, закидайте в темницю. Закинули в дамку неволю. Ей, мірошники, закидайте собаки в хліви, бо жидівське військо йде. 4) Выпивать, выпить. Видно, чисто він закидать буде, — не раз уже я його п'яним бачила. То же значитъ и закинути в голову. 5) Заговаривать, заговорить, намекать, намекнуть. Шило-мотовило по-під небесами ходило, по-німецькі говорим, по-турецькі закидало. Так бо почервоніла, як я їй став закидати, що її полюбив. закида́ти на дога́д, — слова́. Намекать, намекнуть. Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. 6) — на ко́го. Намѣчать, намѣтить въ мысляхъ. Став дівки шукати. Вже на яку то він не думав? Зараз на чернігівську протопопівну закинув, та й сам злякавсь од нерівні. — о́ком (куди́, на ко́го). Посматривать, посмотрѣть, взглядывать, взглянуть. Лесь гарно жонатому, що усі ж то, усі, куди оком закинеш, усі женються. І мати, бачу, на нас карим оком закидає. — гадю́чку (на кого). Дѣлать злостные намеки (на кого). Се так на мене закида гадючку, а я... наче мені не втямки. 7) сов. в. заки́дати, -даю, -єш. Забрасывать, забросать. Ой не ходи ж, козаченьку, низом, бо закидаю доріженьку хмизом. Вони дивились на пишну картину тихого Дніпра, закиданого барками, байдаками і плотами.
Зіхо́дити, -джу, -диш, сов. в. зійти, -йду, -деш, гл. 1) Сходить, сойти, нисходить, низойти. Зійди з хреста, утіш мене єдину. Захотілось води напиться, — от вун і зійшов униз. Дрібен дощик зійде. Зійшов голос із небес 2) Уходить, уйти. Після обід ми з Катрею зараз зійшли з хати. Піде на тік, щоб з очей зійти. Як же мені зійти з сього села? У чужу землю десь зійшли (запорожці). 3) Расходоваться, израсходоваться, выйти. Зійшов увесь хліб, уся страва. 4) Попадать, попасть, выйти. А щоб ти на добрий путь не зійшов! 5) О водѣ: спадать, спасть. Вода зійшла, колеса стали. 6) Всходить, взойти. Рада б зірка зійти, — чорна хмара наступає. Зійди на могилу та не тужи дуже. Ой зійду ж я, зійду на гору крутую. Зійде твоя пшениченька густо. 7) — на чий розум. Поступать какъ кто. Я на твій розум не зійду. Зійшов на дитячий розум. 8) — на що. Обратиться во что. І ми колись були добрі, а ось же довелось зійти на ледащо. Тепер який багатир, а питиме горілку — зійде на ка-зна-що.
Кисирь, -ря́, м. Овцы съ новонарожденными ягнятами. .
Лю́тість, -тости, ж. Ярость, свирѣпость.
Неповага, -ги, ж. Непочтеніе, неуваженіе.
Прозоро нар. Прозрачно.
Розбелькотатися, -чу́ся, -чешся, гл. Разболтаться.
Утікачка, -ки, ж. Бѣглянка.
Шептій, -тія, м. = шептун. Треба йти до шептія, щоб пошептав корові.