Горе́нити, -ню, -ниш, гл. 1) Горчить, отдавать горькимъ вкусомъ. Ірви, кумо, ягідки, которі солодкі, а которі гіркі — для моєї жінки, а которі горенять, то діточки поїдять. Чогось борщ горенить. 2) Переносно у М. Вовчка: В серці горенить мов отрутою — сильное огорченіе.
Дима́новий, -а, -е ? Ньо, ньо, урагова! ньо, ньо, диманова!
Лихта́рь, -ря́, м. = ліхтарь. Піддружий каганець з-за печі, в лихтарь поставивши, несе. Ум. лихтарик.
Мовля́в нар. Такъ сказать, молъ, дескать. Прийшлось сусідові, мовляв, хоч сядь та й плач. Хоч спасти, мовляв, аби з доброго коня.
Попідстилати, -ла́ю, -єш, гл. Подостлать (во множествѣ)
Похвортунити, -нить, гл. безл. Повезти (кому), удаться.
Пригніздитися, -джуся, -дишся, гл. Присѣсть, присосѣдиться. Коли чого просити має, то добрий одгадає час і к чоловіку пригніздиться, прищулиться, приголубиться.
П'януватий, -а, -е. Немного пьяный, выпивши.
Шпачиний, -а, -е. Скворцовый. Назнав я шпачине кубелечко.
Шторх! меж. Штовх. Шторх мене у плечі.
