Лібе́рія, -рії, ж. 1) (Въ сказкѣ). Царское одѣяніе. Царевич тоді став прохать у пара, щоб позволив убратись у його Ліберію і погулять на коні по подвір'ю. Царь велів дать ліберію. Він убрався... Зняв Ліберію, надів лахмання. 218. 2) Общая одежда для шляхты, служившей при дворѣ даннаго магната Рѣчи Посполитой. Увіходить панцерний боярин... Байда. Хто ж ти єси? Тебе , я вперше бачу, а по твоїй Ліберії вважаю, що службу служиш під щитом Острозьких. 3) Ливрея.
Мале́ча, -чі, ж. соб. Малыя дѣти.
Ненаситний, -а, -е. Ненасытный, алчный.
Пластовець, -вця́, м. Снѣгъ, падающій хлопьями.
Повторяти, -ря́ю, -єш, гл. Вторить. Що бурлака гірко робить, аж піт очі заливає, а хазяїн його лає, а хазяйка повторяв: де ти в чорта волочився?
Поцтивий, -а, -е. = почтивий. Жиймо як поцтиві люде.
Сокорина, -ни, ж. = осокорина. Як широка сокорина віти роспустила.
Фаркнути, -ну, -неш, гл. Вспыхнуть. Фиркне поломін хутко.
Хреститися, -щуся, -стишся, гл.
1) Креститься, принимать крещеніе.
2) Креститься, осѣнять себя крестнымъ знаменіемъ. Наше діло Богові молиться, Спасителю хреститься.
Хробачок, -чка, м.
1) Ум. отъ хробак.
2) хробачки. Такъ дѣти называютъ лапшу.
