Гадовище, -ща, с. Змѣиное гнѣздо, мѣсто пребыванія змѣй.
Грезе́т, -ту, м. Парча, глазетъ. Глянь на себе: вся в перлах.... грезеті, в оксамиті.
Заклика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. закли́кати, -чу, -чеш, гл. 1) Приглашать, пригласить, зазывать, зазвать. На хліб, на сіль людей закликають. Я шавлію пересію, руту перстачу, — кого люблю та кохаю, — до себе закличу. Як у лісі була хата, то вона боялась сама ночувати і пішла в село, щоб закликати дівчат. 2) Произносить, произнести божбу, клятву, обѣтъ. Крім постів, уставлених церквою, закличе собі гуцул по перебутій хоробі або з иншої нагоди осібну божку (піст) в скоромний день.
Каліка, -ки, об. Калѣка, увѣчный. Каліка не родиться — робиться. Була колись Гандзя каліка небога, божилася, молилася, що боліли ноги. Ум. каліченька, калічка. Ой не бий, мати, і не лай, мати, не роби каліченьки.
Клектання, -ня, с. = клекіт 2. Орлине чути здалеку клектання.
Княгівна, -ни, ж. Вмѣсто общераспространеннаго князівна встрѣчено у Стороженка: Ольгерда Гедеминовича, нарожденного од тверської княгівни Уляни.
Повиправдувати, -дую, -єш, гл. Оправдать (во множествѣ).
Помана, -ни, ж. Родъ кулича (поминальнаго) съ крестомъ.
Самокєша, -ші, ж. Раст. Coronilla.
Сороміцький, -а, -е. Безстыжій, безстыдный, срамной, неприличный, похабный. Сороміцькі пісні.
