Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

брикання

Брикання, -ня, с. 1) Ляганіе. 2) Сопротивленіе, барахтанье противъ кого.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 98.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРИКАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРИКАННЯ"
Бризнутися, -нуся, -нешся, гл. Одн. в отъ бризкатися. 1) Брызнуть. 2) Броситься, упасть. Так і бризнулася Ївга губернаторові в ноги. Кв.
Гайдай, -дая, м. = гайдарь. Аж там стоїть гайдай молоденький. Лукаш. 81.
Журове́ць, -вця́, м. = журавель 2.
Загну́ти, -ся. Cм. загина́ти, -ся.
Зако́ханий, -а, -е. 1) Влюбленный. Закоханий хлопець. Г. Барв. 147. 2) Выхоленный, взлелѣянный. Закоханий чоловік. Черк. у.
Кусака, -ки, об. 1) Кусливый человѣкъ. 2) ж. Водка, настоянная на перцѣ съ прибавкой и иныхъ кореньевъ. Маркев. 171.
Латувати, -ту́ю, -єш, гл. Накладывать лати на стропила.
Пооповіщати, -ща́ю, -єш, гл. Извѣстить (многихъ).
Попідлазити, -зимо, -зите, гл. То-же, что и підлізти, но о многихъ.
Пху! меж. Тьфу!
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БРИКАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.