Віяння, -ня, с. 1) Вѣяніе, дуновеніе. 2) Провѣиваніе хлѣба.
Галадун, -на, м. = галадущик.
Задовжи́тися, -жу́ся, -жи́шся, гл. = задовжатися. Да ми уже всім задовжилися! Ні в кого вже й позичати.
Зліплювати, -люю, -єш, сов. в. зліпити, -плю́, -пиш, гл.
1) Лѣпить, слѣпить, вылѣпить. Біг сказав чортові зліпити з глини вовка.
2) Слѣплять, слѣпить, склеить липкимъ. Зліпила (розбите) яйце.
3) Связывать, связать (слова въ рѣчи). Вона насилу, велику силу змогла зліпити докупи кілька польських словець.
Кавкнути, -кну, -неш, гл. Однокр. в. отъ кавкати.
Лісови́на, -ни, ж. Лѣсное дерево.
Машталі́рський, -а, -е. Конюшенный.
Столиця, -ці, ж.
1) Столица.
2) Стоянка. В чистім полі кірниця, там чумаків столиця, там чумаки стояли, сніг волами доптали.
3) ? На них жита, як жир ситі, а пшениця, як столиця, в тебе вівси жубровії і ячмені золотії.
Хляти, хляну, -неш, гл.
1) Ослабѣвать, обезсилѣвать. І враже так товкли насіння, що у Рутульців хляв і дух.
2) Упасть въ безсиліи. А він лиш хляв на мене, як той явір підтятий.
Хтокати, -каю, -єш, гл. Говорить: хто.
