Висловляти, -ля́ю, -єш, сов. в. висловити, -влю, -виш, гл. Выражать, выразить, говорить, сказать, разсказать. Висловлювали так, щоб він нас уторопав. Ви́словив сам, сам і одвічай.
Гайда I, -ди 1), м. и ж. Повѣса.
2) ж. Флейта.
Клобучити, -чу, -чиш, гл. Дѣлать войлокъ.
Компонуватися, -нуюся, -єшся, гл. Составляться, сочиняться. .
Мі́стонько, -ка, с. Ум. отъ місто.
Напива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. напи́тися, -п'ю́ся, -п'є́шся, гл. 1) Напиваться, напиться. Хай солодкого меду напивається. 2) напитися до ко́го. Выпить за здоровье кого. Стань, батеньку, проти мене та напийся до мене повною повненькою, доброю доленькою.
Негодяй, -дяя, м. О человѣкѣ: негодный, неспособный къ дѣйствіямъ. Жена говоритъ старому мужу: Ой ти, старий негодяю, пусти ж мене, погуляю! — Ой коли ж я негодяй, — сиди дома та й гуляй! Быть можетъ слѣд.: невгодяй = невгожай? (см.).
Придавати, -даю, -єш, сов. в. придати, -дам, -даси, гл. 1) Прибавлять, прибавить. «Ще ж нам цього мало». — Що ж ми вам придамо? — — ходи. Прибавлять, прибавить шагу. Чим дуж придав ходи в ноги. 3) Давать, дать въ качествѣ приданаго крѣпостнаго человѣка. Ви за молодою панією мабуть придані?
Простачисько, -ка, м. = простак. Не кидай мі трояка: я не люблю дворака; кинь мені шостачиска, бо я люблю простачиска.
Скричати, -чу́, -чи́ш, гл. Закричать. Хочу скричати — дух мені захопило.
