Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

почужитися

Почужитися, -жуся, -жишся, гл. = почужатися. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 393.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЧУЖИТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЧУЖИТИСЯ"
Архи́вний, -а, -е. Архивный.
Балякати, -каю, -єш, гл. = балакати. Чую, балякає з кимсь. О. 1862. VII. 38.
Золотопутий, -а, -е. Съ золотыми цѣпями, оковами. Пилипко золотопутий, той, що в погрібі замурувався. Драг. 38.
Качня, -ні, ж. соб. Утки. О. 1861. II. Ревяк. 51.
Квап, -пу, ж. Поспѣшность, торопливость.
Наба́вка, -ки, ж. Прибавка (къ цѣнѣ).
Питущий, -а, -е. Пьющій.
Пороскипатися, -паємося, -єтеся, гл. = пороскипати.
Разком нар. 1) За одинъ разъ. Я вимету разком та вивезу возком. Чуб. V. 1112. 2) Вмѣстѣ. Вставайте, та разом холодком і побіжимо до господи. Левиц. Пов. 219.
Талій, -лія, м. Раст. Triticum dasyanthum Ledeb. Анн. 362.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЧУЖИТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.