Гребти́, -бу́, -бе́ш, гл. прош. вр. гріб, гребла́, гребло́. 1) Гресть (весломъ). Так гребе, що страх, човном. І стали веслами гребти. Гребти́ у ход. Гресть прямо впередъ; з під човна́ гребу́ть, чтобы поворотить лодку; через о́бшивку — для быстраго хода. 2) Сгребать (о сѣнѣ). Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. 3) Рыть, разгребать. Собаки лапами гребуть. Курка що гребе, то все на себе. Кінь гребе копитом.
Дво́рка, -ки, ж. = Двірка. Їден чобіт на обцасі, а другий на корку; а хто хоче біду знати, най ся візьме дворку. Ой чи дворка, чи не дворка, аби в дворі була, уже ж вона, пане брате, робити забула.
Замняхкинитися, -нюся, -нишся, гл. = замакітритися? Чогось мені світ замняхкинився.
Ма́цяти, -цяю, -єш, гл. = мацати.
Накалапу́цати, -цаю, -єш, гл. Намѣшать, наболтать. Накидала усячини у помийницю та накалапуцала, накалапуцала, та й винесла, — поїли і похапали все.
Обмолитвувати, -вую, -єш, гл. Дать молитву роженицѣ.
Питоньки, пи́точки, гл. ум. отъ питки.
Потруїтися, -труїмо́ся, -їтеся, гл. Отравиться (о многихъ). Потруїлись тим зіллям поганим.
Поярмаркувати, -ку́ю, -єш, гл. Продать или купить на ярмаркѣ.
Секрет, -ту и -та, м.
1) Секретъ. Десь мій милий, чорнобривий з иншою секрети має.
2) Рыба Lucioperea volgensis.
