Біляк, -ка, м. 1) Бѣлый по масти, одѣтый въ бѣлое. На ставі пишно лебедь плив, а гуси сірії край його поринали. — «Хиба отцей біляк вас з глузду звів?» — один гусак загомонів. 2) Родъ грибовъ. Як загадав боровик.... ой тим білякам да на войну йти. 3) Бѣлякъ-заяцъ. 4) Родъ черешенъ. 5) Встрѣчено только въ думѣ «Про Самійла Кішку»: (Паювали) златосинії киндяки на козаки, златоглави — на отамани, турецькую білую габу — на козаки на біляки. Значеніе неясно. переводить: «козаки, не вступившіе еще въ товариство, т. е. не посвященные въ званіе лицаря славнаго войска запорожскаго»; «козаки, ходившіе въ бѣлой одеждѣ». Кулишъ понимаетъ это слово въ смыслѣ простой, рядовой козакъ. «Лейстровик чи охочий? — Лейстровий, мосці-пане. — Біляк, чи отаман?» — З отамання. 6) Горшокъ безъ глазури изъ бѣлой глины.
Броварня, -ні, ж. Пивоварня. Міждо винниці, міждо броварниці пробігає. Годі вам у винницях горілок курити, по броварнях пив варити.
Булька, -ки, ж. = бульбашка 1. Бульки, котрі позбігали з кип'ятку і захололи, із їх і стали гори, а меж ними долини. Аж бульки на воді стають.
Докі́нчувати, -чую, -єш, сов. в. докінчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Оканчивать, окончить.
Жлу́ктити, -кчу, -тиш, гл. Бучить бѣлье въ жлукті.
За́здрісний, за́здросний, -а, -е. Завистливый. Заздрісні очі. Заздросний чоловік.
Зарва́ти, -ся. Cм. зариватися, -ся.
Лі́карський, -а, -е. Лѣкарскій; врачебный.
Пустеля, -лі, ж. Пустыня.
Розбовкати, -каю, -єш, гл. Раззвонить, разболтать.
