Відмовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відмовити, -влю, -виш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. Чи не закинути ще раз? — То й закиньмо, — одмовив Панько. 2) Отговаривать, отговорить. Нема того, що любила, і немає, і не буде — одмовили вражі люде. 3) Отказывать, отказать. Уранці йде Олеся дружок збірати; куди вступить, усюди одмовляють. 4) Отбивать, отбить. Відмовилась мого любка від мого порога. 5) Произносить, произнесть. Молитву відмовляє і про шахрайство гадає. Жид борухи відмовляє. 6) Заговаривать, заговорить (отъ болѣзни). Я від вас (пропасниць) знаю, од всіх одмовляю: не мучте бідних христіян.
Гейкнути, -ну, -неш, гл. Вскрикнуть: гей. Гейкнув на сиваки.
Досла́ти Cм. досилати.
Жа́лість, -лости, ж. 1) Состраданіе, жалость. В їх нема ні трохи жалости. 2) Грусть, тоска. Куди піду, повернуся, не маю радости, тільки в очах завше сльози, а в серці жалости. Твоя мила лежить дома із жалости хора. Ум. жалостонька.
Коливання, -ня, с. Колебаніе, качаніе.
Кошик, -ка, м.
1) Корзина. З кошиком та з грошиком. Молодиця йшла з кошиком, дівчина з другим. 39.
2) Корзина плетеная на телегѣ для перевозки картофеля, бураковъ и пр.
3) мн. Раст. Trifolium montanum.
Ми́зя, -зі, об. Плакса.
Обмакотирити, -рю, -риш, гл. Остричь очень низко при самомъ тѣлѣ. Оце обмакотирили хлопця, що й тіло світиться.
Підкопитан, -на, м. Штабсъ-капитанъ.
Пообтикатися, -каємося, -єтеся, гл. Обтыкать себя (о многихъ).
