Ато́ж, нар. 1) Какъ же, разумѣется. Чи ходив ти в поле? — Ато! «Бачив ти його»? — Атож ні? 2) Отрицательно: какъ разъ! нѣтъ!
Дзвя́кати, -каю, -каєш, одн. в. дзвя́кнути, -ну, -неш, гл. 1) Звякать, звякнуть. Дзвякнув дзвонок. 2) Чавкать. Їж бо вже гіга не дзвякай. 3) Произносить звукъ дз. Кортить литвина, поки не дзвякне.
Забі́гатися, -гаюся, -єшся, гл. Запыхаться отъ бѣганія. Забігався, ледве дише.
Затріпоти́тися, -почу́ся, -чешся, гл. Затріпоталось серденько.
Княжити, -жу, -жи́ш, гл.
1) Княжить.
2) Быть женихомъ или невѣстою. Буду ж бо я в суботу княжити, будуть мені бояри служити. Устань, Марусенько, не княжи, відсунь кватирочку, погляди, чи всі бояри на дворі.
Огляд, -ду, м.
1) Осмотръ; обзоръ; смотръ. Вернувшись після огляду козацької сотні. на огляд добрий. На взглядъ хорошій. за два огляди. Дважды осмотрѣвъ. купив за три огляди. Укралъ.
2) мн. = оглядини. Пошел Ванічко в огляди без материной поради.
Поперестарюватися, -рюємося, -єтеся, гл. Перестарѣть (о многихъ).
Постаріти, -рію, -єш, гл. Постарѣть, состарѣться. Ніколи не постаріє.
Солодій, -дія, м. Онанистъ.
Читач, -ча, м. Читатель.
