Голий, -а, -е. 1) О человѣкѣ: обнаженный, нагой, голый. Не боїться мокрий дощу, а голий розбою. Хоч голий та в поясі. голий як бубон, як турецький святий. Совершенно голъ какъ въ прямомъ значеніи, такъ и въ значеніи 3-емъ. 2) О предметѣ: лишенный обычнаго покрова, не покрытый, не занятый ничѣмъ, обнаженный. Обідрали до голої кости. Голе дерево. Положив снопа на голому току. Положили Савку на голую лавку. А ще на козаку, бідному нетязі, шапка-бирка — зверху дірка, хутро голе, околиці Біг має. В другій руці голий меч. 3) Бѣдный, голый. Біда нашим головам за панами голими. Нема голій школі волі, а то б догодила. 4) О хлѣбѣ: безостый, безъ усиковъ. Ячмінь з остюками і голий. 5) Гола голка. Игла безъ нитки. 6) голий борщ, гола юшка. Одинъ борщъ одинъ супъ и больше ничего. Баба побігла і взяла коробочку ячменю на відробіток, щоб не гола юшка була. 7) гола піч. Печь, изъ которой выгребены горящіе угли, чтобы сажать хдѣбъ. 8) Родъ игры съ бросаніемъ палокъ. Ум. голенький, голесенький.
Завгодя́ нар. Заблаговременно, заранѣе. Треба завгодя лагодитись з своїм добром у город на ярмарок. Збіралися завгодя, завгодя скуповувались, пекли, варили.
Кліщ, -ща́, м. Насѣк. Клещь. Кліщі з дуба поспадали, головоньку покусали. кліщ вівчий. Овечій клещъ. Melophagus ovinus.
Надпали́ти Cм. надпалювати.
Осушувати, -шую, -єш, сов. в. осуши́ти, -шу́, -шиш, гл. = обсушувати, обсушити. Зійде сонце, осушить, пригріє.
Поглухнути, -немо, -нете, гл. Оглохнуть (о многихъ). Як холодцю поїдять, то так зараз і поглухнуть. Люде поглухли.
Поладитися, -джу́ся, -дишся, гл. Помириться. Вони сваряться та й поладяться.
Прощатися, -щаюся, -єшся, сов. в. проститися, -щуся, -стишся, гл. 1) Прощаться, проститься, быть прощеннымъ. Не простились їм гріхи. 2) Только несов. в. Просить прощенія у всѣхъ передъ говѣньемъ, исповѣдью. Кожного року йде в Київ говіти.... то ходить по кутку, кланяється, з усіми прощається: «Простіть, Христа ради, в чому я винна». 3) Только несов. в. Прощаться. І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною.
Розсунути, -ся. Cм. розсувати, -ся.
Стугоніти, -ню, -ниш, гл. Глухо гудѣть. Коли вони чують — аж стугонить земля.
