Бебех!, меж. Звукоподражаніе паденію или удару по чему-нибудь мягкому. От-от догнав... І бебех в могилу!
Млін, мльо́ну, м. Въ ручной мельницѣ: палка, которой вращаютъ жерновъ. Тоже, что и жорнівка, погонач.
Невідничий, -чого, м. = невідник. Звели ти своїм невідничим, — хай вловлять рибку.
Нейминуй нар. Непремѣнно. Це нейминуй до мене.
Повсаджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Усѣсться (о многихъ).
Понамовляти, -ля́ю, -єш, гл. Подговорить (многихъ). Орличенько вірні слуги мав, а вже ж їх та понамовляв, чи не могли б краков'янку вкрасти.
Противний, -а, -е. 1) Противулежащій, находящійся напротивъ. З противної вулиці доносився парубочий гомін. противна хата. Хата по другую сторону сѣней. Сидів собі на лавці у новій світлиці, що одгородив од противної хати. Через сіни противна хата.
2) О волнѣ: противная. На Чорному морі недобре вчинає: противну филю зо дна моря знімає. Cм. супротивний.
3) Непокорный, противящійся. Привів бранців із дарами і противних твоїй волі працювати в твоїм храмі.
4) Непріятный. Противна, як старцеві гривня.
5) Противорѣчащій. Я ж їй слова противного не промовив.
Руйнувина, -ни, ж. Разореніе, запустѣніе. Там смертня тінь, непоряд, руйнувина.
Святиня, -ні, ж. 1) Святыня. Знущались над Божою святинею. Святе слово — рідна мати: єсть ще святиня вища, Богові милійша — рідная Вкраїна. 2) Храмъ. Не построїш ти тут святині, бо ми тебе і задушим.
Тічок, -чка, м. Ум. отъ тік. Вообще місто утоптанное или выравненное, напр. мѣсто собраній молодежи, мѣсто боя и пр. Був на тім місті тічок і ноги були повибивані на піску, — видно було, що тут борюкались і лежали. Поїхали вже на той тічок, де їм саме з змієм биться. дути, подути тічо́к. Пробовать, попробовать силу въ бою.
