Брикати(-ся), -каю(-ся), -єш(-ся), гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Грязо́та, -ти, ж. Грязь. Вилила свекруха додолу та наробила грязоти.
Гу́зір, -ра́, м. см. Гузирь 1.
Дото́впитися Cм. дотовплюватися.
Заглитну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Поперхнуться, подавиться.
Злобствувати, -вую, -єш, гл. = злобувати. Злобствує на мене.
Передняк, -ка́, м. 1) Идущій впереди (человѣкъ, животное). Між вівцями, для приводу, бува небагато кіз і цапи-передняки. 2) Знатный, передовой человѣкъ.
Семеник, -ка, м. пт. = попичка.
Собацький, -а, -е. = собачий. Життя собацьке.
Хваст, -ту, м.
1) = хвастун. Семен — хваст такий, що як би хвіст, то б і боки пооббивав.
2) = бур'ян. Ум. хвастик.
