Висапатися, -паюся, -єшся, гл. Отдышаться.

Комонник, -ка, м. Всадникъ, кавалеристъ. За ними ще півдесятка комонників. К. ЧР. 169. Піхота з пищаллю поміж гарматами, а комонник по крилах. К. ЧР. 343. Въ дѣтской игрѣ въ ка́шу такъ называется тотъ изъ играющихъ, который ѣдетъ верхомъ на товарищѣ. КС. 1887. VI. 461.

Паньматусин, -на, -не. Принадлежащій паньматусі. Се паньматусине слово. Г. Барв. 428.

Перемотати Cм. перемотувати.

Поодд.. Cм. повідд..

Попускати, -ка́ю, -єш, сов. в. попусти́ти, -щу́, -стиш, гл. 1) Распускать, распустить. Стьонжки до кірок попустить. Г. Барв. 65. Трохи не попустив і сліз. Котл. Ен. II. 23. 2) Опускать, опустить. Попустив свої орлові крила від смутку. О. 1861. VI. Кул. 29. Побіг із села вовкулакою, попустивши хвоста. Г. Барв. 451. ніс під себе попустити. Смѣшаться, устыдиться. Мнж. 171. 3) Запускать, запустить. А він угору як попустить гилку ( = м'яч). Радом. у. 4) Ослаблять, ослабить. Попусти вірьовку. 5) Допускать, допустить; отдать во власть, въ жертву кому. Не попущу тебе, мила, иншому достатись. Мет. 70. Спасибі, каже, Богу, що не попущено душі християнської лютому звіру. Рудч. Ск. І. 4. 6) Упускать, упустить, уступать, уступить. Чужого не бери, а свого не попусти. Чуб. І. 239. я йому сього не попущу. Я ему этого не уступлю, не прощу. — місця, поля. Уступать, уступить мѣсто, дать мѣсто. Тоді ляхи, дуки-срібляники добре дбали, дальше ік порогу посували, козаку-нетязі більше місця на покуті попускали. ЗОЮР. І. 205. Більше йому поля гуляти попускали. Макс. (1849), 86. 7) — себе. Допускать, допустить себя до чего безнравственнаго, плохого, распускать, распустить себя. Як же то мені самій тяжко на його дивитись, що він себе так попустив. Г. Барв. 285. І не попустило ж себе як небудь: нігде слова про його негожого не чути. Г. Барв. 14. 8) — попуск, по́пуст. Cм. попуск. б) попускати. 1) Пустить (многихъ). Коні у чисте поле попускав. Мнж. 41. Коней пустопаш попускали. АД. І. 118. 2) Уронить (во множествѣ). Що було в руках, — усе попускала. Летіла сорока з висока, попускала пір'я додолу. Мет. 301.

Проглуб, -бу, м. Глубина. Вх. Зн. 56.

Сарана, -ни, ж. Саранча. Накочувала сарана. Ном. № 9246.

Умець, умця и умцю, м. Ум. отъ ум. У його умцю за дурну вівцю. Ном. № 6262.

Цей, ця, цяя, це, цеє, мѣст. = сей, -ся, се. Ось на ж тобі, друже, цей дукачик. Шевч. 177. А ця учаділа. Шевч. 318. Серце моє, зоре моя, де це ти зоріла? Шевч. 143. Та це ж я, каже, скликаю громаду. Рудч. Ск. І. 3. Перемішай цеє і закопай серед пасіки. Чуб. І. 75. Не казала мені мати цеї води брати. Чуб. V. 996. це та те. То да се. Закиль це та те, то й «святий Боже» заспівають. Ном. № 10961. це б то = се б то. Ком. II. 79.