Виковтати, -таю, -єш, гл. Выдолбить, выклевать (углубленіе).
Дви́гати, -гаю, -гаєш, одн. в. дви́гну́ти, -гну, -гнеш, гл. 1) Двигать. Не зміг двигнути ні рукою, ні погою. 2) Носить. Нащо тобі, пане брате, торбину двигати? Ліпше тобі, папе брате, людей розбивати.
Зневіра, -ри, ж. Недовѣріе, сомнѣніе. А нині жаль, зневіра серденько облягли.
Ло́дді, -дів, ж. мн. = лодя.
Набо́жний, -а, -е. Набожный, благочестивый. Набожний, як жид подорожній.
Обтесати, -ся. Cм. обтісувати, -ся.
Помостити, -мощу, -стиш, гл. 1) Вымостить, настлать. Ми мости помостимо та й підемо гулять. 2) Наложить, настлать. Прийшов у садок, помостив на деревині колючок і сів на їх. 3) Свить (гнѣздо). Не мости гніздечка й у лужечку, помости гніздечко й у садочку.
Попозіпати, -паю, -єш, гл. Достаточно покричать.
Прядіння, -ня, с. Пряденіе.
Пшик! меж. Выражаетъ короткое шипѣніе отъ погруженія въ воду раскаленнаго желѣза. Употребл. какъ существительное: пшик, ку, м. Перевівся на ковальський пшик. Був коваль такий мудрий, що взявся леміші чоловікові кувать, та багато заліза.... перепалив. «Ні, каже, чоловіче, скую тобі сокиру» .... «Не сокиру, а серп». А далі вже швайку, а далі й пшик: роспік залізця шматочок, що зосталось, та в воду: «от тобі, каже, й пшик».
