Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

потупотіти

Потупотіти, -чу, -чеш, гл. Затопать, побѣжавъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 383.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОТУПОТІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОТУПОТІТИ"
Ґилу́н, -на́, м. Самецъ съ однимъ ядромъ. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Cм. Кишкун.
Дарови́ця, -ці, ж. Даровое, доставшееся даромъ.
Дзиготі́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Стрекотать, жужжать. Гудуть бжілки, дзигочуть копит, О. 1862. VI. 90.
Заба́ра, -ри, ж. 1) Задержка; замедленіе. не в забарі. Вскорѣ. Не в заба́рі буде у нас дитина. Борз. у. 2) Медлительный человѣкъ. Залюбовск.
Заразни́й, -а́, -е́. = заразливий. Холера дуже заразна. Волч. у.
Лицарькува́тий, -а, -е. Съ рыцарскими замашками. Силач козак лицарькуватий. Котл. Ен. V. 46.
Облямка, -ки, ж. = облямівка. Вх. Лем. 441.
Станя, -ні, ж. = стайня. Пішов до стані, так не добере собі коня. ЗОЮР. I. 125. Ой є в мене три коні на стані. Грин. III. 234. Ум. станенька. Мет. 287. Станечка.
Угорі нар. Вверху. Чого хмара не пада додолу, а висить вгорі? Ком. Р. ІІ. 23.
Укоренити 2, -няю, -єш, сов. в. укоренити, -ню, -ниш, гл. Укоренять, укоренить.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОТУПОТІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.