Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

верходуб

Верходуб, -ба, м. Раст. Laserpitium latifolium. Лв. 99.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 140.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРХОДУБ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРХОДУБ"
Бульбан, -на, м. Картофелина. Вдавився бульбаном. ЕЗ. V. 128.
Буян, -на, м. Непослушный, упрямый волъ. КС. 1898. VII. 46.
Гу́лавий, -а, -е. Сумасшедшій. Желех.
Дан, -ну, м. Столбъ, стоянь. Чуб. VII. 575.
Досвітча́нка, -ки, ж. Дѣвушка, ходящая на до́світки. Торішньої зіми аж три досвітчанки ходило до нашої баби на попрядки, на досвітки. Васильк. у. Саме глупої ночи пішли ми з підотаманчим досвіток разганять, але на досвітках було тільки чотирі дівчат досвітчанок та й годі. Васильк. у.
Підсаківка, -ки, ж. = підсака. Вх. Пч. II. 23.
Подзвонити, -ню́, -ниш, гл. 1) Позвонить. Ой помер мій Давидко, поховали й ног не видко. Редькою подзвонила, ріпкою поминала. Чуб. V. 797. 2) Позвенѣть. За ворітечка вийшла, ключами подзвонила. Чуб. ІІІ. 235.
Поріччя, -чя, с. Прирѣчная мѣстность. Сумск. у.
Поросточувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и росточи́ти, но во множествѣ.
Потіпаха, -хи, ж. 1) Бродяга. 2) Потаскуха. Се чеснії, не потіпахи, були тендітні при людях. Котл. Ен. III. 49.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕРХОДУБ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.