Викорінюватися, -нююся, -єшся, сов. в. викоренитися, -нюся, -нишся, гл. 1) Искореняться, искорениться, пропасть, исчезнуть. Рід твій викорениться. 2) ? Викорениться, як в'яла риба. Воно, сердешне, висохло і викоренилось, одні тільки хрящі зостались.
Грабо́вий, -а, -е. Грабовый. Між дубовими та грабовими гаями.
Заво́дця, -ці, м. Зачинщикъ.
Знадвору нар. Со двора, извнѣ, снаружи. Воно його взяло до батенька і посадило на причілку знадвору, а само полетіло. Знайшли осля прив'язане коло дверей знадвору.
Зорювати, -рю́ю, -єш, гл. Спать на открытомъ воздухѣ. Роспитують, хто з чим і відкіля і куди йде, і де зорювали, і де вода краща. Літом у нас товар у полі зорює. Отара отирлувалась і зорює, і чабани поснули.
Ле́мко, -ка, м. Галицкій малороссъ, житель Лемківщини.
Мши́тися, -мшу́ся, -мши́шся, гл. Расти густо подобно мху, быть мохнатымъ.
Повішатися, -шаюся, -єшся, гл. Повѣситься. Побіг до того дуба і на ньому повішався.
Понуздати, -да́ю, -єш, гл. Взнуздать (лошадей).
Поскоромити, -млю, -миш, гл. Оскоромить.
