Ва́жко, нар. Тяжело. Будуть підпрягать, як де буде на волів важко. Не розливай, мати, води, бо важко носити. Тяжко-важко убогому багату любити. Тяжко-важко заспіває, як Січ руйнували. Коні уже важко йдуть. Ва́жко бре́ше. Сильно вретъ. Ум. Важе́нько, важке́нько. А ненька зачула, важенько вдихнула.
Здержувати, -жую, -єш, сов. в. здержа́ти, -жу, -жи́ш, гл. 1) Удерживать, удержать, сдерживать, сдержать. Та до такого доліз, що й дерево не здержало. Не міг здержати сліз. . А я його все здержую, як стане зриватися до жидівки. 2) Выдерживать, выдержать. Не дійдеш ти до пекла, не здержиш того пекельного вогню.
Лап! меж. Хвать. Пан лип за кешеню, аж і хустки нема. А ззаду молдаван лап Антося за комір.
Ля́дник, -ку, м. Раст. бобовина, vicia.
Мітли́ще, -ща, с. Древко для метлы.
Оледиця, -ці, ж. = ожеледь.
Полунати, -на́ю, -єш, гл. О звукѣ: раздаваться нѣкоторое время.
Потоптом нар. Топча. Стоптали кіньми над Горинню чату і потоптом ідуть по всій Волині. Як одкрив ворота, то чужоземці ввалились у Києв да й пішли потоптом.
Проспати, сплю, спиш, гл.
1) Проспать. Чигирине, Чигирине, мій друже єдиний! проспав єси степи, ліси і всю Україну.
2) Переспать. Ничипір проспав свій хміль.
Скримцювати, -цюю, -єш, гл. Крѣпко связать. Як піймали його бідолаху, то назад руки скримцювали так, шо ані сюди, ані туди не можна ними повернути.
