Дурнува́ти, -ну́ю, -єш, гл. 1) Дурачиться, шалить. Люде до божого дому йдуть, а ми дурнуємо та пустуємо. 2) Быть безъ употребленія. Яке любе місце, та й дурнує: віддали б кому на ґрунт.
Душогу́б, -ба, м. = душогубець.
За́ступ, -па, м. Заступъ. Лихого справить заступ та лопата. Візьми заступ та викопай отут ямку. Ум. заступе́ць, за́ступочок.
Кепський, -а, -е. 1) Глупый. Лучче з добрим загубити, як з кепським найти.
2) Плохой, дурной. Грицько забачив, що то кепська справа, мацнув ся ззаду, сукмана дірява. Кепські вісті засмутили і роздратували князя.
Наддністря́нка, -ки, ж. Жительница Приднѣстровья.
Накарбува́ти, -бу́ю, -єш, гл. 1) Нарѣзать, насѣчь, сдѣлать насѣчки на чемъ. Накарбував мов пугою по воді. 2) — на ко́му. Записать нарѣзками на комъ-либо долгъ. На тобі... більш накарбовано, ніж у тебе волосся на голові.
Пододавати, -даю́, -є́ш, гл. Окончить прибавлять (во множествѣ).
Поперенівечувати, -чую, -єш, гл. Тоже, что и перенівечити, но во множествѣ.
Рівен, -вна, -не = рівний. Обізвався Яготин: «Ніжен мені побратим». А Ніжен каже: «Є у степу Ромен, то й той мені не рівен».
Роскути, -кую, -єш, гл. = роскувати. Кінь утомлений, копита роскуті, розбиті.
