Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вигинути

Вигинути, -ну, -неш, гл. Погибнуть, пропасть (всѣмъ). Як би Бог слухав пастуха, то б уся череда вигинула. Ном. № 4124. Од лиця твого святого вигинуть прокляті. К. Псал. 16.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 152.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГИНУТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГИНУТИ"
Безпричальний, -а, -е. Безпріютный, одинокій. Оттак живу я сама безпричальна — ні роду, ні чоловіка. Павлогр. у.
Вабко нар. Легко приманиваемо.
За́писочка, -ки, ж. Ум. отъ за́писка.
Злот, -та, м. Монета въ 15 коп.
Памолодок, -дка, м. = памолодь 1. Вх. Зн. 46.
Полотенце, -ця, с. 1) Ум. отъ полотно. КС. 1884. V. 175. Полотенця на станок лянного. Мкр. Н. 38. 2) Часть мере́жки. Cм. мережка 1. (Залюбов.). 3) Плавательная перепонка. Мнж. 189. Вх. Пч. І. 15. 4) Клинокъ косы. Желех. Ум. полотенечко.
Прослати Cм. простилати.
Пустопашний, -а, -е. . — худо́ба Скотъ, не употребляющійся въ работу. Вх. Зн. 58.
Риґувати, -ґую, -єш, гл. Дурно писать. Ото риґує, — такі карлючки, що й не розбереш. Канев. у.
Ухвалювати, -люю, -єш, сов. в. ухвалити, -лю, -лиш, гл. 1) Восхвалять, восхвалить. Бог с'єтого не ухвалив. Шух. І. 215. 2) Находить, найти хорошимъ. Мені доброго молодецького коня купила, которого моя душа влюбила та ухвалила. КС. 1882. XII. 513.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИГИНУТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.