Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

прочинати

Прочинати, -на́ю, -єш, сов. в. прочну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = прочинатися, прочнутися. То вона од сна прочинала. Лукаш. 45. Тогді Барабаш рано прочинає. АД. II. 10.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 490.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРОЧИНАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРОЧИНАТИ"
Ваканець, -нця, м. Невоздѣлываемая, запасная земля. Уман. І. 282.
Жа́йвороня́чий, -а, -е. = жайворінячий.
Кавкнути, -кну, -неш, гл. Однокр. в. отъ кавкати.
Круглота, -ти, ж. = круглість. Давно вже в голові його заклюнулась думка про круглоту землі. Ком. І. 52.
Пестунчити, -чу, -чиш, гл. Быть нянькой. Вх. Лем. 448.
Поважитися, -жуся, -жишся, гл. 1) Рѣшиться, отважиться. Поважився на таке діло! (Залюб.). Таке молоде, а він поваживсь її брати. Лохв. у. 2) Польститься, прельститься. Не подоба, старий діду, не подоба, хиба на те поважуся, що худоба. Чуб. V. 1135.
Пообривати, -ва́ю, -єш, гл. Оборвать (во множествѣ). Вишні вже пообривали, а сливи ще й не починали. Черниг. у.
Продихатися, -хаюся, -єшся, гл. Отдышаться, освѣжиться, дыша чистымъ воздухомъ. Збіраються в Дорньах, хто пішки, хто возком, продихатись в гаях, бо день був дуже шпаркий. К. Дз. 141.
Соєдник, -ка, м. = зєдник. Новомоск. у. (Залюб.).
Цапок, -пка, м. 1) Ум. отъ цап. Козликъ, козленокъ. Шух. І. 211. Бігла кізонька льодком, льодком, а за нею цапок слідком, слідком. Грин. ІІІ. 553. 2) Волъ такой же, какъ и орел (Cм.), но съ меньшими рогами. КС. 1898. VII. 45. 3) = обіручний столець. Вх. Лем. 441. Cм. обіручний.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРОЧИНАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.