Закляка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. закля́кнути и закля́кти, -кну, -неш, гл. Окоченѣвать, окоченѣть; отвердѣвать, отвердѣть. Доглядали смерти, доглядали — не догляділи, одвернулись на часок, — до його, а він уже й закляк. — Зімою якось запізнився, закляк сердега в хуртовині. Продержало з тиждень морозом, — земля заклякла як кістка.
Йо? меж. Выражаетъ удивленіе: неужели? въ самомъ дѣлѣ? Йо? щоб то оце запорожець та почав до жінок липнути? То не живий солдат, а то кого парсуна. — Йо! гукнули дівчата і підбігли розглядати.
Кірх, ко́рху, м. = корх. Підіймись (= підрости) на кірх.
Клешоногий, -а, -е. = клішоногий. Уже наші поїхали... кобилою клешоногою.
Наві́що нар. Для чего, зачѣмъ. Навіщо сліпцеві дзеркало?
Начинити I Cм. начиняти.
Односумний, -а, -е. Единомышленный.
Отерхати, -ха́ю, -єш, гл. Навьючить.
Скипити, -плю́, -пиш, гл. Прививать.
Цундравий, -а, -е. Оборванный, изношенный, въ лохмотьяхъ. Ішов ляшок із Варшави, на ним шмати барз цундрави.
