Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розлучення

Розлучення, розлучі́ння, -ня, с. Отдѣленіе своего скота изъ общаго стада осенью, послѣ окончанія пастьбы на полонинах. Шух. І. 218, 213. Полонинка веселая лиш, до розлученя, а як пішла худібонька, она засмучена. Шух. І. 204.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 49.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗЛУЧЕННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗЛУЧЕННЯ"
Бидлячка, -ки, ж. Экскрементъ рогатой скотины. Вх. Лем. 391.
Ботелев, -ва, м. Мутовка для пахтанья масла; состоитъ изъ ручки (держівно), на концѣ которой прикрѣплены накрестъ двѣ пары брусочковъ (крила), сквозь концы которыхъ проходить два кольца, свитыя изъ тонкаго корня смереки (роскрутці). Шух. І. 214, 141, 106.
Везти, -везу, -зеш, гл. Везти. Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе. Ном. № 7221. везти москаля. Врать.
Відчистити, -щу, -стиш, гл. Отколотить. Одчистив добре пана. Мнж. 71.
Водорий, -рия, м. = водомий. Аф. 319.
Гарель, -ля, м. = гаріль.
Прибагати, -га́ю, -єш, сов. в. прибагти и прибагнути, -ну, -неш, гл. Имѣть, возымѣть странное желаніе. Желех.
Причинний, -а, -е. Помѣшанный, порченый. Упирі бувають двоякі: родимі і причинні. ЕЗ. V. 216.
Роструха, -хи, ж. Публичная женщина. Полт. г. Харьк. у.
Семеро числ. Семеро. Як напало на мене семеро перекупок, то ледві одгризлась. ЗОЮР. І. 14 7.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОЗЛУЧЕННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.