Деліка́тний, -а, -е. Нѣжный. Делікатний як панський хорт.
Заби́рзати, -заю, -єш, гл. = забриндзати. Дивись, забирзані, як вівці.
Ласо нар.
1) Вкусно, лакомо. Хто ласо їсть, той твердо спить. Ласо їсть, на м'якому спить і така вродилась, що — молодиця хоть куди! Ви ласіш їсте, ніж ми.
2) Съ вожделѣніемъ, съ аппетитомъ. На неї (торбу з грішми) дивиться усяк так весело та ласо так. Ум. ласенько.
Місце́во нар. Мѣстно.
Об'явити, -ся. Cм. об'являти, -ся.
Осуга, -ги, ж. На поверхности жидкости плавающіе слои жира, налетъ на водѣ, ржавчина на водѣ. Як наллєш м'ясний горщик водою, то на воді й виступе осуга. Червоніла, як залізна осуга, поверх води. Ум. осужка.
Передтіччя, -чя, с. Мѣсто передъ токомъ.
Подоїти, -дою́, -їш, гл. Подоить. Іди, корови дій, що від батька нагнала. — Я ті подою, що в тебе застала.
Товкти, -вчу, -чеш, гл. 1) Толочь. Засипав у ступу проса і став товкти. Хто товче, той хліб пече. 2) Колотить, бить. Заведуться ляхи з козаками і почнуть один одного товкти та шпарить. А дід бабу товче, товче, що нерано млинці пече. 3) Твердить. Що-дня одно товкла: «веди, та й годі».
Чотки, -ток, ж. мн. Четки. Перехрестився, чотки взяв.
