Загуркота́ти, -чу́, -чеш и загуркоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Загремѣть раскатами. Буря повстала, загуркотіло. 2) Застучать, загремѣть. Гур! гур! гур! щось страшно загуркотіло по-під вікнами й стихло. То підкотилась карета. Заскреготали зубами відьми й загуркотіли з хати.
Заревти́, -ву́, -ве́ш, гл. 1) Заревѣть, издать ревъ. Лев заревів. Арена звірем заревла. Ой заревло на порозі телятко. Пекельнеє свято по всій Україні сю ніч зареве. Море повстало і заревло. . Зашуміла вода й заревла. Заревла страшенна буря. Заревли великі дзвони. І знову ліри заревли. 2) Заревѣть, заплакать. Пройшла уже й Покрова, — заревла дівка як корова.
Мельну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ моло́ти. Язичок мельне, та й у кут, а стіну натовчуть.
Мша, мші, ж. Католическая обѣдня.
Писарина, -ни, м. Писарь, писаришка. А там панові не вподобався, писарині якому.
Смолкий, -а, -е. Смолистый. Смолке поліно соснове.
Топкати, -каю, -єш, гл. Топтать. Не буде більше рясту топкати.
Угаюватися, -ююся, -єшся, сов. в. угаятися, -угаюся, -єшся, гл. Медлить, замедлить, мѣшкать. Їдь же мені, та не вгаюйся, швидче й назад.
Устид, -ду, м. Стыдъ. Йому такий встид, як тій кобилі, що віз переверне.
Чаркувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) Выпивать, потягивать. Люде чаркували, плакали, обнімались. Парубки чаркують порційками аж любо. 2) — кого́. Потчивать водкой и пр. кого.
