Висіканка, -ки, ж. Порка. Ой там на долині жуки бабу повалили, і сорочку зняли, висіканку дали.
Грома́дити, -джу, -диш, гл. Сгребать (о сѣнѣ, скошенномъ хлѣбѣ, горящихъ угольяхъ). Пійшли сіна громадити. Кочергою жар громадила. О курахъ: гресть лапами. На улиці півничок громаде.
Гуся́, -ся́ти, с. = Гусеня.
Запро́дуватися, -дуюся, -єшся, сов. в. запро́датися, -да́мся, -си́ся, гл. Продаваться, продаться кому; предаться на чью либо сторону изъ корыстныхъ побужденій. Чорт каже до нюю: запродайся мені.
Зби́ток, -тка, м. Чаще во мн. ч.: зби́тки. 1) Изобиліе, излишество. Живуть пани у збитках і горя не знають. . Великі збитті усякого добра. 2) — робити. Проказничать. Оті шалихвости паничі зробили мені збитки, взяли коняку та й знатурили. Бо ти тут збитки робиш. 8) на зби́тки. На зло. Це він на збитки отак робить. Я просив його заждати на мене, а він узяв та й на збитки поїхав. На збитки не загину.
Каменний, -а, -е. Каменный. Попід гору каменную покопали шанці.
Наріка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. наректи, -речу, -че́ш, гл. Соверш. видъ употребляется только при двухъ первыхъ значеніяхъ. 1) Называть, назвать. Своє дитя без сорома байстрям нарікає. 2) наречено. Назначено, суждено. Та вже коли наречено емірати, і знахури не відшепчуть. 3) Горевать, сѣтовать. Потім будеш нарікати, що з бідною оженивсь. 4) Попрекать, упрекать. Не вспів отець і мати за молодого сина подружжя поняти, — а зараз стане (син) хлібом-сіллю нарікати. Ой мені батько так нарікає. Жінка вже поприбірала, кленучи чоловіка та нарікаючи. 5) — на кого, на що. Жаловаться, роптать. Ми своїх будем жен наущати, щоб на тебе не нарікати.
Попівський, -а, -е. Поповскій. Попівської кишені не наповниш.
Правопись, -си, ж. = правопис. Друкуємо сей лист, не одміняючи в йому правописи.
Сект, -ту, м. Распредѣленіе. Пластуни.... розіходяться на охоту по секту в різні сторони, щоб один на другого не наткнувся.... Инший не здержить секту та й поверне в ту сторону, де вже ходить один товариш.
