Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

слинити

Слинити, -ню, -ниш, гл. 1) Слюнить. Пряжу слиню. Грин. І. 86. 2) Переносно: плакать. Іди утрись і більш не слинь. Котл. Ен. III. 13. Чи ж не сором тобі, пане сотнику, хлипати, мов стара боба, — тільки що храбрився, а теперечки й слиниш. Стор. І. 213.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 150.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СЛИНИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СЛИНИТИ"
Буря, -рі, ж. Буря. Чорне море вітер-буря колихає. Чуб. V. 935. Схопилась велика вітряна буря. Єв. Мр. IV. 37.
Вистояти, -ся. Cм. вистоювати, -ся.
Запишні́ти, -ні́ю, -єш, гл. = запишатися. Аф. 432.
Зауважа́ти, -жа́ю, -єш, гл. = завважати.
Конозити, -жу, -зиш, гл. 1) Корчить, морщить (въ работѣ). Мнж. 2) безл. Знобить? корчать? Бачу, що так його конозить. Уман. у.
Пригрубник, -ка, м. ? Мил. М. 62. Желех. Пани чаї та шпунти п'ють, а ми в пригрубнику знай люльки плюндримо. Ном. № 10380. Cм. грубник 2.
Прикрастися Cм. прикрадатися.
Румегати, -га́ю, -єш, гл. = ремиґати.
Сворінь, -ня, м. 1) Шворень. Kolb. І. 67. 2) Болтикъ, которымъ прикрѣплены подножки въ ткацкомъ станкѣ. МУЕ. III. 16. 3) Часть самотоки. Шух. I. 150. 1) Шипъ, на которомъ вращается рулевое весло у плота. Cм. керма. Шух. І. 181. 2) Часть пїл. Cм. пїла. Шух. І. 254.
Шматянський, -а, -е. Тряпичный. Гн. І. 154.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СЛИНИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.