Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вимовний

Вимовний, -а, -е. 1) Выразительный, краснорѣчивый. Коли справді Бог дав чоловікові кебету до писання, то перше всього дає йому гарне вимовне слово. О. 1862. ІІІ. 52. 2) Условленный, условный. 3) Укорительный; сопряженный, соединенный съ укорами. Не дай мені, Боже, служащого хліба: служащий хліб добрий, та тільки вимовний; по кусочку крає, що-дня вимовляє. Чуб. V. 1021.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 171.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИМОВНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИМОВНИЙ"
Відправлятися, -ляюся, -єшся, сов. в. відправитися, -влюся, -вишся, гл. Отправляться, отправиться. Рудч. Ск. І. 100.
Гладищечка, -ки, ж. Ум. отъ гладишка.
Гліт, глоту, м. Тѣснота, давка. Желех.
До́кладка, -ки, ж. Острота насмѣшка. Стіпний на докладки. Ном. № 12899. Почну.... глузувати.... Вже на докладки я лихий. Кв.
Допрова́джувати, -джую, -єш, сов. в. допрова́дити, -джу, -диш, гл. Доводить, довести. К. ЧР. 380.
Досипа́тися Ii, -паюся, -єшся, сов. в. доспа́тися, -плю́ся, -пи́шся, гл. Досыпаться, доспаться. До білого волоса доспався. Стор. І. 67. Ой поспи, поспи, красная дівко, та доспишся до горя. Грин. ІІІ. 262.
Зужувати, -жую, -єш, сов. в. зузити, зужу, -зиш, гл. Суживать, сузить. То ширить їм, то зужує гряниці. К. Іов. 27.
Кождий, -а, -е. = кожний. Кожда пригода — до мудрости дорога. Ном. № 1752. То не можна жінку бити, жінка кожда вгідна. Гол.
Кременина, -ни, ж. 1) Кусокъ кремня. Котилася кременина. Н. п. 2) Кремнистое мѣсто. Прилетів орел з чорної хмари, убив голубця на кременині. Мет. 107.
Наспівати, -ва́ю, -єш, сов. в. наспіти, -пію, -єш и наспінути, -ну, -неш, гл. 1) Поспѣвать, поспѣть, подоспѣвать, подоспѣть. Аж ось наспіли святки. Ком. І. 16. Раненько вийду, на обід наспіну. Мир. Пов. II. 79. 2) Настигать, настичь, догонять, догнать. Оглядав, чи не наспіви погоня. Стор. МПр. 109. Тут їх доля зла наспіла. Котл. Ен. VI. 33. 3) Созрѣвать, созрѣть (о многихъ). Полуниці вже наспіли. Харьк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИМОВНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.