Гузи́рь, -ря́, м. 1) Комель дерева (гузєр, гузір). Комель, нижняя толстая часть снопа. Гузирем подавай снопи. 2) Мѣсто, гдѣ мѣшокъ связанъ, завязанъ. Уголъ мѣшка или косого мѣшечка. 3) Мѣшокъ въ бреднѣ. Ум. Гузире́ць. А він торбинку за гузирець та й висипав груші.
Жа́рений, -а, -е. Жареный. Не вставай ще ізза обіду, ще в печі долото жарене.
Мертвечи́на, мертвещи́на, -ни, ж. Мертвечина.
Напили́ти Cм. напилювати.
Позламувати, -мую, -єш, гл. Сломать (во множествѣ). Якась недобра душа вишеньки мені позламувала.
Похворіти, -рі́ємо, -єте, гл. Заболѣть (о многихъ). Воли похворіли.
Скабка, -ки, ж. Заноза. Скабку загнав у пучку.
Соковитий, -а, -е. Сочный.
Стрепенутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Встряхнуться, встрепенуться. Як віз підскочив, а воно стрепенулось та й розбилось. Серце боязливе стрепенеться як рибонька.
Черевань, -ня, м.
1) Человѣкъ съ большимъ животомъ. Незабаром прийшов якийся пан-черевань, і стали вони удвох із панію радитись.
2) = череванька.
